До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Респуб-ліки Крим та органів місцевого самоврядування, а та-кож інші питання, віднесені до компетенції судів за-гальної юрисдикції. [4,с.23]

Підставами для прийняття Конституційним Судом рішення щодо неконституційності правових актів пов-ністю чи в їх окремих частинах є їх невідповідність Кон-ституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повнова-жень при їх прийнятті.

Закон про Конституційний Суд України визначає повноваження судді Конституційного Суду. Він має пра-во витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр-міністра України, Генерального про-курора України, суддів, місцевих органів державної вла-ди, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств і організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Конституційним Судом. Ухилення від дачі пояснень або відмова від надання документів, матеріалів, інформації судді Конституційного Суду тягне за собою відповідальності винних осіб згідно з законом.

3.2 Прийняття і виконання рішень і висновків Конституційного Суду.

З питань своїх повноважень Конституційний Суд приймає окремі акти: рішення й висновки.

Рішення Конституційний Суд приймає за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, право-вих актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх не-конституційність. Матеріальна чи моральна шкода, зав-дана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується у вста-новленому законом порядку.

Висновки Конституційний Суд дає у справах з пи-тань офіційного тлумачення Конституції та законів Ук-раїни; про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов’язковість; щодо додержання консти-туційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку ім-пічменту. [5,с.552]

Рішення приймаються, висновки даються Консти-туційним Судом поіменним голосуванням шляхом опи-тування суддів Конституційного Суду. Судді Конститу-ційного Суду не мають права утримуватися від голо-сування. Рішення й висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями Конституційного Суду, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Рішення й висновки Конституційного Суду є остаточними і не підлягають оскарженню.

Окрема думка судді Конституційного суду, який під-писав рішення чи висновок, викладається ним у пись-мовій формі та додається до рішення чи висновку Кон-ституційного Суду.

Рішення і висновки Конституційного Суду підпи-суються не пізніше семи днів після прийняття рішення, дачі висновку і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання.

Доктор юридичних наук, професор А. Селіванов запропонував ознаки правової природи названих актів Конституційного Суду за їх юридичною силою. Тут можливі такі підходи:—

акти Конституційного Суду в цілому, в тому числі й ті, якими створюються нові норми права, ма-ють підконституційний характер;—

акти Конституційного Суду не можуть підміня-ти законодавчі нормовстановлення, заповнювати про-галини у законодавстві та праві;—

акти Конституційного Суду є для законодавця орієнтованими напрямами правовстановлення, поки правотворча діяльність конкретно визначена і не під-лягає іншому розумінню законодавцем;—

акти Конституційного Суду мають привілейо-ваний статус, коли вони містять вимоги до органів дер-жавної влади зобов'язати, визнати, рекомендувати, за-пропонувати, і ця вимога (думка) Конституційного Суду не може бути проігнорована законодавцем. [6,с.401]

Таким чином, вчений відмічає особли-вий характер імперативності правових позицій, вироб-лених в актах Конституційного Суду України.

Конституційний Суд може відкрити нове провад-ження у справі при виявленні нових обставин по справі, що не були предметом його розгляду і прийняття рі-шення або дачі висновку у справі.

Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов’язковими до виконання. У разі необхід-ності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх реалізації, а та-кож покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання вис-новку. Слід зазначити, що невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Найважливішою з проблем у практичному плані є саме проблема виконання рішень Консти-туційного Суду України, без вирішення якої не можна говорити не лише про гарантування верховенства Конституції України, а й про наявність судової влади як такої. Проте практика свідчить, що у ряді випадків інші гілки влади не вважають для себе обов'язковими рішення Суду, прийнятими в межах його компетенції. На сьогодні прикладом цього є суміщення перебування депутатів на посадах голови ради та голови місцевої державної адміністрації або народного депутата України і міністра Кабінету Міністрів України тощо. [7,с.42]

За законодавством зарубіжних країн рішення органу конституційного правосуддя є обов’язковим, крім ви-падків виконання цими органами консультативної функ-ції. Однак існує відмінність у правових наслідках рішень органу конституційної юрисдикції в країнах з різними формами конституційного правосуддя. У країнах з аме-риканською формою правосуддя рішення судів загальної юрисдикції є обов’язковим лише для сторін у кон-кретній