визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголо-шуються нечинними і втрачають чинність від дня прий-няття Конституційним Судом рішення про їх неконсти-туційність.
Іншим видом справ, що розглядається Конститу-ційним Судом, є провадження у справах щодо консти-туційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Підставою для кон-ституційного подання є наявність спору стосовно пов-новажень вказаних органів, якщо один із суб’єктів права на конституційне подання, визначених у ст. 40 Закону про Конституційний Суд України (Президент, не менше як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим), вважає, що правові акти, якими встановлено повноваження за-значених органів, не відповідають Конституції України. У резолютивній частиш рішення Конституційного Суду дається висновок щодо конституційності правового акта, яким встановлено повноваження конституційних орга-нів державної влади України, органів влади Автоном-ної Республіки Крим та органів місцевого самовряду-вання.
Також Конституційний Суд розглядає справи щодо конституційності актів про призначення виборів, всеук-раїнського референдуму чи місцевого референдуму в Ав-тономній Республіці Крим. Конституційне подання з питань дачі висновків щодо конституційності зазначених актів може бути направлено до Конституційного Суду в строк не пізніше місяця від дня офіційного оголошення дати призначення, відміни або відстрочення у встанов-леному порядку виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим. Предметом розгляду Конституційним Судом є питання щодо конституційності правових актів Верхов-ної Ради України, актів Президента України та правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим. У разі визнання таких актів неконституційними у рі-шенні Конституційного Суду зазначається про припи-нення діяльності всіх органів, які були створені для про-ведення цих виборів чи референдумів, про знищення бюлетенів, агітаційних матеріалів і про припинення фі-нансування заходів щодо проведення виборів чи рефе-рендумів та повернення державі перерахованих, але не використаних коштів.
Наступним видом справ, які розглядаються Консти-туційним Судом, є провадження у справах щодо відпо-відності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим консти-туційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина. Підставами для порушення пи-тання про відкриття провадження у справі щодо відпо-відності норм чинного законодавства принципам і нор-мам Конституції України стосовно прав і свобод людини і громадянина є наявність спірних питань щодо консти-туційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів; виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених у процесі загального судочинства; виникнен-ня спірних питань щодо конституційності правових ак-тів, виявлених органами виконавчої влади в процесі їх застосування та Уповноваженим Верховної Ради Украї-ни з прав людини у процесі його діяльності. У разі ви-никнення у процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка застосовується су-дом, провадження у справі зупиняється і відкривається конституційне провадження, справа розглядається Кон-ституційним Судом невідкладно.
Предметом конституційного провадження у справах щодо конституційності норм законів, якими суперечли-во регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, є вирішення спірних питань конституційності норм двох чи більше законів або актів міжнародного права, визнаних обов’язковими на території України, що встановлюють різний порядок реалізації одних й тих самих конституційних прав та свобод, чим суттєво обмежуються можливості їх викори-стання. У рішенні Конституційного Суду визначається, норми якого закону є конституційними, а якого — не-конституційними і нечинними.
Конституційний Суд розглядає справи й дає виснов-ки щодо конституційності чинних міжнародних дого-ворів України та міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість. Питання щодо конституційності чинного міжнародного договору розглядається Консти-туційним Судом за конституційним поданням Прези-дента України, Кабінету Міністрів України. У разі дачі висновків про невідповідність міжнародного договору Конституції України Конституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує також питання щодо неконститу-ційності цього договору чи його окремих частин. Пи-тання щодо конституційності міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість, розглядаються Конститу-ційним Судом за конституційним поданням Президента України, Кабінету Міністрів України до прийняття Вер-ховною Радою України відповідного закону. Відкриття конституційного провадження у цих справах зупиняє розгляд Верховною Радою України питання щодо на-дання згоди на їх обов’язковість. [5,с.559]
Підставою для відкриття конституційного провадження у справі щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Прези-дента України з поста в порядку імпічменту є конститу-ційне подання Верховної Ради України з даного питання. На підставі аналізу поданих Верховною Радою України документів і матеріалів Конституційний Суд дає відповідний висновок. В зарубіжних країнах органи конституційного правосуддя грають різну роль у проце-дурі імпічменту. В одних країнах вони дають лише вис-новки з різних питань, пов’язаних з процедурою імпіч-менту, в інших — безпосередньо вирішують питання про усунення глави держави з поста на підставі звинувачен-ня, висунутого парламентом. [3,с.5]
Підставою для конституційного подання щодо офі-ційного тлумачення Конституції України та законів Ук-раїни є практична необхідність у з’ясуванні або роз’яс-ненні, офіційній інтерпретації положень Конституції та законів України. Підставою для конституційного звер-нення щодо офіційного тлумачення Конституції та за-конів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції або законів України судами Ук-раїни, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його консти-туційних прав і свобод. У резолютивній частиш виснов-ку Конституційного