За даними В. І. Бистрих, 90% засуджених об'єднуються в малі неформальні групи, в яких велика частина правопорушень пов'язана з відступом від норм поведінки, що склалися. При цьому засуджені не тільки підтримують злочинні традиції, але і зацікавлені в розширенні своїх рядів. Тому живучість кримінально-злодійських традицій і звичаїв (основи кримінальної субкультури) — це об'єктивне явище, обумовлене у відповідь реакцією антигромадських елементів на законні вимоги правоохоронних органів і суспільства в цілому. [2; с.225]. Характерно, що особи, які до засудження, ще не стикалися з “правилами” злочинного світу, починають їх засвоювати з моменту поступлення в СІЗО. Під час вступу засуджених в УВП також спостерігається їх “обробка” професійними злочинцями під різними приводами. У результаті багато хто засвоює певні моделі поведінки, включаються в угрупування негативної спрямованості, встановлюють тісні зв'язки з досвідченими злочинцями, які продовжують підтримувати їх і після звільнення з місць позбавлення волі. Але головне в іншому — в стабілізації антигромадської установки і поступовому переході до ,так званого, “іншого життя” з неофіційною системою відносин, що склалися. Цей процес активно проходить не тільки в місцях позбавлення волі, але і зовні їх.
Саме неформальні закони кримінального середовища і сталі своєрідним базисом організованої злочинності в колишньому СРСР, оскільки невід'ємним її елементом являлися “злодії в законі,” унікальне специфічне об'єднання, характерне для Росії і країн колишнього СНД, своєрідний стан в злочинній ієрархії, що визначає ідеологію злочинності.
Так, в аналітичній довідці по східно - сибірському регіону за 1953 роки сказано: “абсолютно очевидно, що наші виправно-трудові табори жодною мірою не справилися і не справляються з виправною частиною своєї роботи, дають непридатну продукцію і не виправдовують своєї назви “виправні.” В таборах, особливо останніми роками, з раніше розрізнених злочинних елементів створюються, об'єднуються і організовуються злодійські банди, пов'язані міцною дисципліною, взаємною підтримкою і мало не загальносоюзним зв'язком із злочинним світом, що знаходиться в таборах і на волі [28].
В 70-ті роки на фоні підйому економіки, освоєнь газонафтових родовищ Західного Сибіру, початку будівництва Байкало-Амурської магістралі, зростання добробуту народу з'являються несприятливі тенденції у сфері розподілу сировини, матеріалів, дефіциту товарів підвищеного попиту, у зв'язку з чим активно розвивається приватнопідприємницька діяльність, замаскована під різні підприємства народних промислів.
Природно, перші “піонери” ринкової економіки відразу ж виявилися під “ковпаком” криміналітету. Втім, цеховики і раніше вдавалися до допомоги деяких авторитетів злочинного світу в 40-50-ті роки, коли у них виникали конфлікти з “відбойщиками” - батьками сучасних вимагачів, а також їх шляхи перетиналися в місцях позбавлення волі, де “злодії” підтримували їх, призначаючи на посаді бригадирів, завгоспів, нарядників, оскільки дійсно підприємці могли організувати виробництво в ГУЛАГу, що давало можливість лідерам кримінального середовища експлуатувати всю решту категорій ув'язнених. В окремих випадках цеховики виступали хранителями “чорної каси” - общаку або скарбниками. Але ці контакти були строго законспіровані, оскільки традиції і звичаї злочинного світу категорично забороняли спілкуватися з “баригами,” у зв'язку з чим в 40-50-ті роки відбулося злиття організованої загальнокримінальної злочинності з економічною. [14;с.128-136].
Велике значення в розсилках з виправних установ мало питання про залучення в співтовариство молоді, причому ця робота здійснювалася в двох напрямах. Так, саме в той період в співтовариство “злодіїв-законників” приймають осіб, які не мають судимостей за розкрадання особистого або державного майна, але, які володіють певними якостями: умінням організувати засуджених в певному напрямі, мають авторитет в їх середовищі. Так, Іваньков-“Япончик” коронував в “злодії” Бойцова Сергія Олександровича по кличці “Боєць,” кандидатура якого за мірками “злодіїв” 50-60-х років не підходила для прийому в це співтовариство, оскільки був судимий за грабіж в неповнолітньому віці. Паралельно Васін Євген Петрович, більш відомий по кличці “Джем” в хабаровському краї, звільнившись з в'язниці організовує спонсорську допомогу дитбудинкам, неповнолітнім, потім організовує “виховний” табір, де активно велася ідеологічна робота по розповсюдженню злодійських традицій і звичаїв, а потім вже готувалися до здійснення злочинів. [37;с.6].
Таким чином, кримінальна субкультура місць позбавлення волі зіграла певну роль в злитті двох форм організованої злочинності - загальнокримінальної і економічної.
Вивчення причин посилення соціальної напруженості в суспільстві показує, що злочинність сьогодні стає реальною силою. Державна влада намагається призупинити ускладнення криміногенної ситуації в Україні, нейтралізувати основні причини та умови поширення тяжких, особливо тяжких та інших видів злочинів. Серед засобів боротьби держави зі злочинністю найбільш вагомим було й залишається кримінальне покарання. Однак його реалізація не завжди здійснювалась адекватно стану злочинності, її структурі та динаміці, соціально-економічним умовам. Незважаючи на тяжкість вчиненого злочину, характеристику особи злочинця, обставини, що пом'якшували або обтяжували діяння, більшість покарань призначалася і призначається у вигляді позбавлення волі.
Оперативна обстановка в місцях позбавлення волі також залишається доладною: чисельність спецконтингенту, незважаючи на проведення амністій, не зменшується, погіршився криміногенний склад засуджених. Разом з тим в місцях позбавлення волі застосовуються антигуманні способи поводження із засудженими, пригнічується їх людська гідність, а в деяких випадках панує свавілля й жорстокість. Виходячи на свободу, колишні злочинці не тільки не виправляються, але набувають певних негативних навичок і повністю готові до подальшої злочинної діяльності. Крім того, багато з їх за певних обставин ще в місцях позбавлення волі формуються в організовані злочинні угрупування з антисоціальними установками.
Відомо, що організовані злочинні групи формуються, як правило, із загально-кримінального середовища і їхня діяльність будується за територіальним або галузевим принципом.
Першопричина створення угрупувань міститься в антисоціальному середовищі, в якому перебуває персона, яка вчинила злочин і була ізольована від