Курсова робота на тему

Правові форми екологічного контролю

Зміст

Вступ

До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети й від яких залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екології. Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. Екологічна криза нависла над усім світом.

Спричинений економічними, політичними помилками та серйозними екологічними прорахунками теперішній стан природного середовища України оцінюється фахівцями як критичний. В Україні загинули сотні річок, деградують Чорне та Азовське море, спотворений забрудненими водосховищами Дніпро, винищена значна частина лісів Карпат, еродована більша половина хлібної ниви, задихаються від промислових і автомобільних викидів усі великі міста і обласні центри.

Проблема раціонального використання та охорони природних ресурсів набула державної ваги. Це зумовлено передовсім тим, що протягом багатьох десятиріч в господарське життя країни було залучено значний потенціал, все більше і більше природних ресурсів (землі, води, лісу, мінеральної сировини) потрапляло до виробничого обороту. Іншими словами, панував екстенсивний характер використання природних ресурсів, який призвів до суттєвих негативних з виснаженням, деградацією та забрудненням земель і водних джерел.

Таке господарювання, а точніше, безгосподарність призвела до значного загострення екологічної ситуації, яка, в свою чергу, негативним чином впливає на соціально-економічні процеси, які відбуваються в нашій державі.

Тому організація раціонального природокористування, охорона навколишнього середовища — нині одна з найголовніших проблем, і не тільки для нашої країни, але і для всього людства. Вона набуває дедалі більш вагомості і гостроти. Для вирішення складних і різноманітних проблем природокористування необхідні скоординовані, об’єднані зусилля економістів, юристів, соціологів, усіх громадян суспільства.

На Україні склалася система державних органів, яка здійснюють контроль за раціональним використанням природних ресурсів. Ці функції виконують спеціалісти сільського, лісового та водного господарства, меліорації, геології, охорони здоров’я. Важливе місце в системі екологічного контролю займають органи державної влади та громадські екологічні об’єднання.

1. Правова охорона природи: поняття і зміст

Сучасні масштаби і форми використання природних ресурсів по-новому ставлять проблему охорони природи. Сьогодні охорона навколишнього природного середовища має своїм завданням: збереження в недоторканному вигляді заповідників, типових ландшафтів, пам’яток природи, природних районів і факторів, що сприяють захисту грунтів від ерозії, підтримують водний режим тощо; раціональне і комплексне використання природних ресурсів з метою попередження виснаження їх і підтримання здатності природи до самовідновлювання; розширенне відтворення і розвиток всіх природних багатств; захист середовища, що оточує людину, від шкідливого на нього впливу.

Охорона природи здійснюється різноманітними засобами, між яких важливого значення набуває правова охорона навколишнього природного середовища, яка визначається як сукупність встановлених державою правових нормі правовідносин, що виникають в результаті реалізації цих норм, направлених на виконання заходів по збереженню навколишнього природного середовища, раціональному використанню і відтворенню природних ресурсів, оздоровленню і поліпшенню середовища, яке оточує людину, в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

Отже, розрізнять правову охорону, з одного боку, як захід боротьби із знищенням і незаконним користуванням її об’єктами, з другого — як забезпечення раціонального використання її ресурсів в процесі господарської діяльності, з третього — як захист природного середовища від шкідливого випливу людської діяльності. Співвідношення між цими поняттями неоднакове і залежить від об’єктів, які охороняються. Так, одні об’єкти можуть бути знищені і їх треба від цього захистити (ліс, мисливські тварини); інші можуть втратити свої корисні властивості (грунти, копалини). Одні об’єкти не відновлюються, це єдиний раз дане нам багатство природи (наприклад, надра), інші — після використання підлягають відтворенню (рибні запаси, ліси) [14].

Зміст правової охорони природи складають такі обов’язкові елементи:

а) визначений законом перелік охоронюваних об’єктів природи;

б) сукупність попереджувальних, заборонених, відновлювальних, каральних, заохочувальних правових норм;

в) державний, громадський і виробничий контроль за виконанням вимог охорони навколишнього природного середовища;

г) юридична відповідальність правопорушників.

Мета правової охорони навколишнього природного середовища — забезпечити збереження і раціональне використання природних багатств і оптимальну для людини якість життєвого середовища.

Щоб досягти цього, використовуються три форми правової охорони: заповідні об’єкти і комплекси; організація раціонального використання природних ресурсів; захист навколишнього природного середовища, яке оточує людину.

Сукупність правових норм і відповідних правовідносин, які виконують функцію правового регулювання охорони природи, утворює еколого-правовий механізм охорони, який є складовою частиною, елементом системи управління якістю навколишнього природного середовища.

2. Поняття і особливості екологічного контролю

В умовах ускладнення відносин природокористування і охорони природи особливого значення набуває управління в цій галузі як найважливіший засіб здійснення природоохоронної функції нашої держави. В систему управління якістю навколишнього природного середовища входять окремі ланки (елементи) у вигляді самостійних і разом з тим взаємодіючих між собою підсистем:

Екологічний контроль виступає як засіб забезпечення законності в галузі охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, як один з методів управлінської діяльності в цій галузі відносин.

Екологічний контроль здійснюється з метою забезпечення діяльності природокористувачів в відповідності з екологічними умовами та потребами, що містяться в нормативній документації, яка затверджена у встановленому порядку.

Екологічному контролю підлягають господарча та інша діяльність, що пов’язана з використанням окремих видів природних ресурсів та впливом на навколишнє природне середовище, яка здійснюється на території