Функції контролю полягають у вивченні й оцінці дій суб’єктів права природокористування на предмет встановлення відповідності чи невідповідності фактичному стану справ, виявленому в процесі спостереження, а також у вжитті заходів до усунення виявлених недоліків.

В основі екологічного контролю лежать як загальні принципи контрольної діяльності, так і специфічні, властиві тільки природоохоронним відносинам (комплексний підхід до вирішення питань охорони природи; організація контролю з врахуванням не лише адміністративно-територіального поділу, а й природньо-географічного районування країни; розмежування господарсько-організаторських і контрольно-наглядових функцій; врахування необхідності при природокористуванні задоволення не тільки поточних потреб, а й потреб на віддалену перспективу та ін. [14].

До завдань екологічного контролю відносять:

Особливості контролю в галузі охорони природи полягають у функціонуванні спеціальних органів контролю; у здійсненні контролю за охороною окремих природних об’єктів за басейновим принципом (вода, рибні запаси) або з врахуванням існуючих особливостей формування родовищ природних ресурсів. Принцип врахування природно-географічного районування проявляється також і в системах контролю за використанням і охороною земель, лісів, тваринного світу суходолу, атмосферного повітря. Особливості екологічного контролю зумовлюються і специфікою природних ресурсів, і специфікою відносин, що складаються в процесі їх використання і охорони (визначення шкоди, завданої забрудненням природного середовища, розміру збитків при відсутності ціни природних об’єктів тощо).

Екологічний контроль здійснюється з метою досягнення ефективного використання і відновлення природних ресурсів; охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки [6].

Підсумовуючи, зазначимо, що екологічний контроль — це регламентована законодавством діяльність державних органів і спеціалізованих формувань екологічних громадських об’єднань, яка спрямована на спостереження і перевірку дотримання юридичними і фізичними особами вимог екологічного законодавства та застосування заходів попередження екологічних правопорушень.

3. Екологічний контроль: форма і види

До форм екологічного контролю відносяться інформаційна, попереджувальна і каральна.

Інформаційна форма екологічного контролю полягає в збиранні, обробці, зберіганні, аналізі і передачі інформації про стан природного середовища, виконання природоохоронних заходів чи додержання екологічного законодавства.

Попереджувальна форма виявляє себе в діяльності контрольних органів, направленій на припинення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище або на спонукання виконати природоохоронні заходи чи додержувати діюче екологічне законодавство.

Каральна форма екологічного контролю направлена на застосування санкцій до порушників правил природокористування.

Для ефективного екологічного контролю застосовуються різні способи здійснення контрольної діяльності з метою забезпечення дотримання юридичними і фізичними особами вимог екологічного законодавства. До методів екологічного контролю відносять: перевірку; обстеження; нагляд; спостереження; інспектування; аудит та звітність.

За об’єктним складом екологічний контроль можна класифікувати на природноресурсовий, антропоохоронний та на контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Екологічний контроль за суб’єктним складом поділяється на державний, громадський та виробничий [6].

А) Державний екологічний контроль за додержанням правил екологокористування має складну структуру, в якої можна відокремити такі елементи:

прокурорський нагляд, що здійснюється за додержанням екологічного законодавства;

місцевий контроль, тобто контроль за додержанням законодавства про природокористування з боку органів місцевого самоврядування, які, на відміну від прокурорських органів, можуть не тільки визнавати незаконність тих чи інших дій, але й безпосередньо скасовувати їх. Роль цих органів особливо збільшується у зв’язку з встановленням плати за право користування природними ресурсами, за відтворення та охорону природних ресурсів, за надання ліцензій щодо права екологокористування з підприємств, яка стягується з їхнього прибутку до сплати податків. Так, ліцензування здійснюється органом місцевого самоврядування згідно з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів, на основі документа, який включає: екологічні умови господарчої діяльності, на яких вона допускається; види природних ресурсів, що використовуються; ліміти та нормативи їхнього видатку; нормативи платежів за природні ресурси та забруднення навколишнього природного середовища; відповідальність підприємства за порушення вимог, які встановлені в дозволу, штрафні санкції за неефективне використання природних ресурсів та перевищення забруднення навколишнього середовища. Рішення органів місцевого самоврядування, які прийняти в рамках їхньої компетенції, є обов’язковими для використання всіма підвідомчими підприємствами та громадянами, що мешкають на даної території.

Спеціальний екологічний контроль здійснюється спеціалізованими державними органами по охороні атмосферного повітря, по охороні вод, по охороні земель, по правильному застосуванні агрохімікатів, по охороні рибних запасів, по охороні лісів; по контролю за додержанням санітарно-епідеміологічних правил, по контролю за охороною надр; по контролю за захоронення радіоактивних відходів; по контролю за додержанням нормативів гранічного змісту забруднюючих речовин тощо.

Суб’єкти державного екологічного контролю — юридично визначені особи, на яких покладається забезпечення дотримання екологічного законодавства. До суб’єктів державного екологічного контролю відносяться органи вищої виконавчої влади, органи місцевої виконавчої влади та спеціально уповноваженні органи центральної виконавчої влади.

1. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та державна екологічна інспекція здійснюють загальне забезпечення дотримання екологічного законодавства, державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів, територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, територій і об’єктів природно-заповідного фонду; контроль за додержанням норм екологічної безпеки;

2. Міністерство охорони здоров’я України забезпечує державний санітарний нагляд.

3. Міністерство України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС здійснює радіоекологічний моніторинг територій зон;

4. Міністерство лісового господарства України здійснює державний контроль за охороною, захистом, використанням