спиняти та оглядивати українські та іноземні судна для перевірки фактів порушення вимог природоохоронного законодавства та затримувати їх до рішення питання про компенсацію шкоди в випадку встановлення порушення;
вносить пропозиції про проведення державної екологічної експертизи;
запитувати та одержувати від підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності та підпорядкованості документи, результати хімічних та інших аналізів, інші матеріали, необхідні для виконання ними службових обов’язків;
привертати у встановленому порядку винних осіб до адміністративної відповідальності, направляти матеріали про притягнення їх до дисциплінарної чи карної відповідальності, пред’являти позиви до суду чи арбітражного суду про відшкодування заподіяної порушеннями екологічних вимог законодавства України навколишньому природному середовищу шкоди;
приймати рішення про обмеження чи припинення господарчої чи іншої діяльності, в тому числі той, що пов’язана з використанням, відтворенням та охороною різних видів природних ресурсів, що здійснюється з порушенням екологічних вимог законодавства України, а також підготовлювати матеріали про припинення цієї діяльності для прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади;
забороняти запровадження в дію об’єктів, будівництво яких було з порушенням норм (нормативів та правил) екологокористування і якості навколишнього середовища;
у встановленому порядку анулювати чи давати приписи щодо анулювання ліценцій (дозволів) на користування окремим видами природних ресурсів при порушенні вимог, встановлених в них.
додавати пропозиції про вилучання у встановленому порядку земельних ділянок при використанні їх способами, що призводять до ерозії та деградації земель, хімічному, бактеріологічному чи радіоактивному забрудненню, а також про заборону користування забруднених чи деградованих земель;
забороняти ввезення на територію України, а також транзит (подальшу транспортировку) екологічно небезпечних вантажів (виробів), сировинних речовин, що здійснюється з порушенням екологічних норм та правил;
стягувати у встановленому порядку заборгованість по платежам за забруднення навколишнього природного середовища та інші негативні впливи на нього;
перевіряти роботу очисних споруд та інших знешкоджуваючих приладів, засобів їхнього контролю, додержання нормативів якості навколишнього середовища, природоохоронного законодавства, виконання планів та заходів щодо охороні навколишнього природного середовища;
надавати дозволи щодо права викидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, інших шкідливих впливів на навколишнє середовище;
встанавлювати по узгодженню з органами санітарно-епідеміологічного нагляду нормативи викидів, збросів забруднюючих речовин джерелами забруднення навколишнього середовища;
складати по результатам перевірок акти та протоколи, надавати обов’язкові приписи щодо усунення порушень вимог законодавства в області охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів;
вимагати усунення недоліків, що виявлені, надавати в межах наданих ним прав вказівки чи висновки щодо розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, запровадження до експлуатації, експлуатації об’єктів.
користуватися іншими правами, що надані діючим законодавством.
Дії та рішення посадових осіб, що здійснюють державний екологічний контроль, можуть бути оскаржені в суді чи арбітражному суді.
Загальні висновки
Охорона природи в Україні виступає як комплекс державних, наукових, громадських заходів, направлених на збереження і раціональне використання природи, оздоровлення середовища, яке оточує людину, відтворення природних багатств.
Охорона природи здійснюється різноманітними засобами: природничо-науковими (біологічними, фізичними, хімічними та ін.); технічними (використання досягнень науково-технічного прогресу для усунення шкідливих наслідків людської діяльності в природі); економічними (розробка науково обґрунтованих планів і довготермінових прогнозів природокористування, ефективний розвиток виробництва, затрати на природоохоронні заходи, врахування економічної шкоди, заподіюваної природного середовищу); організаційними (планування, управління і контроль в галузі охорони природи, матеріальне-технічне забезпечення природоохоронних заходів, служба охорони природи); санітарно-гігієнієничними (вимоги по оздоровленню навколишнього природного середовища, санітарний нагляд); ідеологічними (формування екологічного світогляду, екологічне виховання); правовими.
Правові засоби охорони природи визначають ступінь необхідної і можливої поведінки людей щодо природи і ті наслідки, які настають при відхиленні від правил. Держава у законотворчих актах закріплює найважливіші природоохоронні засоби: встановлює права і обов’язки різноманітних організацій і осіб по охороні природи, визначає види юридичної відповідальності за порушення правил охорони природи. Виконання природоохоронного законодавства, його ефективність забезпечуються як вимогами неухильного виконання державних приписів, так і зв’язком правових норм по охороні природи з усією системою державних правоохоронних заходів. Цей зв’язок виявляється в двох основних формах: з одного боку, право закріплює в своїх нормах матеріальні, фінансові, організаційні, науково-технічні, ідеологічні заходи держави і надає їм обов’язкової юридичної сили; з другого боку, правові норми по охороні навколишнього природного середовища тільки тоді досягають мети, коли вони науково обгрунтовані, а їх виконання забезпечується матеріально-технічними засобами, організаційною роботою, контролем державних органів і громадських організацій, певним рівнем екологічної освіти виконавців вимог правових норм.
В умовах ускладнення відносин природокористування і охорони природи особливого значення набуває управління в цій галузі як найважливіший засіб здійснення природоохоронної функції нашої держави.
Екологічний контроль — це регламентована законодавством діяльність державних органів і спеціалізованих формувань екологічних громадських об’єднань, яка спрямована на спостереження і перевірку дотримання юридичними і фізичними особами вимог екологічного законодавства та застосування заходів попередження екологічних правопорушень. До форм екологічного контролю відносяться інформаційна, попереджувальна і каральна.
Інформаційна форма екологічного контролю полягає в збиранні, обробці, зберіганні, аналізі і передачі інформації про стан природного середовища, виконання природоохоронних заходів чи додержання екологічного законодавства.
Попереджувальна форма виявляє себе в діяльності контрольних органів, направленій на припинення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище або на спонукання виконати природоохоронні заходи чи додержувати діюче екологічне законодавство.
Каральна форма екологічного контролю направлена на застосування санкцій до порушників правил природокористування.
Екологічний контроль виступає як засіб забезпечення законності в галузі охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, як один з методів управлінської діяльності в цій галузі відносин. Він здійснюється з метою забезпечення діяльності природокористувачів в відповідності з екологічними умовами та потребами, що містяться в нормативній документації, яка затверджена у встановленому порядку.
Функції контролю полягають у вивченні й оцінці дій