Відповідно до чинного законодавства, видача коносамента вантажовідправнику є обов'язковою для перевізника (ч. 1 ст. 137 КТМ України). Нор-ма, вміщена у ч. 1 ст. 137 КТМ України, має імпе-ративний характер і не передбачає інших варіан-тів. З огляду на це непослідовним виявляється законодавець, коли у ч. 2 ст. 137 КТМ України зазначає, що «перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення”.

Передавання вантажу для перевезення як за Договором рейсового чартеру, так і за догово-ром за коносаментом мас супроводжуватись ви-дачею коносамента. Отже, у будь-якому випад-ку (за обставин укладення сторонами договору, який передбачає умову надання для перевезен-ня судна або його частини (рейсовий чартер) або в разі відсутності такої умови, сторони по-винні укладати договір перевезення конкретно-го вантажу (за коносаментом).

Договір, який укладається у формі рейсово-го чартеру, не слід вважати договором переве-зення вантажу, як не прийнято у теорії і практиці. Швидше можна схилитися до висловленої М. Ходуновим думки про те, що чартер слід кваліфікувати як консенсуальний договір, за яким сторони зобов'язуються одна перед дру-гою укласти у майбутньому договір морського перевезення 11) Ходунов М.Е. Праовове регулирование деятельности транспорта. – М.: Юрид.лит. – 1965. – С. 58.). Цей договір (поряд із довгостроковим договором про організацію пере-везень), на мою думку, є договором про майбу-тнє перевезення, навіть якщо в такому договорі вказується конкретний вантаж.

З огляду на зазначене, норми, що регулюють рейсовий чартер, не можуть міститися у главі про договір морського перевезення ванта-жу. У зв'язку з цим, можна погодитися з думкою О. Дозорець про необхідність доповнити ст. 128 КТМ України «Організація морських перевезень вантажів» частиною 4 такого змісту: «У разі потреби вантажовідправник і перевізник можуть укласти договір про органі-зацію перевезення вантажу (рейсовий чартер), сторони якого зобов'язуються укласти договір морського перевезення вантажу на вказаних у рейсовому чартері умовах, причому перевізник зобов'язується надати для перевезення усе судно, його частину або окремі суднові приміщення»11) Дозорець О. Договір перевезення вантажу різними видами транспорту: правова характеристика // Підприємництво, господарство і право. - № 7. – С. 23.). Відповідно п. 1 ст. 134 КТМ України необхідно виключити, оскільки рейсовий чартер не може бути доказом наявності договору морського пе-ревезення.

Викладене дає змогу зробити висновок, що договір перевезення вантажу незалежно від ви-дів транспорту, щодо яких він укладається, завжди є реальною угодою, для укладення якої необхідне не лише досягнення сторонами згоди, а й вручення вантажу.

РОЗДІЛ ІІІ Виконання договорів про перевезення вантажів

За договором про перевезення вантажу транспортна організація — перевізник повинна доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві). Проте належне виконання договору перевіз-ником обумовлене додержанням ним ряду умов, що випли-вають безпосередньо зі статуту (кодексу) і необхідні для нор-мального початку та завершення перевізного процесу. Це, зокрема, стосується стану перевізних засобів. Перевізник повинен подавати під навантаження справні вагони й контей-нери, придатні для перевезення певного вантажу, очищені від залишків вантажу і сміття, а в разі потреби — промиті та про-дезинфіковані. Придатність вагонів для перевезення вантажу визначає відправник, засобами якого здійснюється заванта-ження, або залізницею, якщо завантаження здійснюється за-собами залізниці, а придатність контейнерів, цистерн та бун-керних напіввагонів — відправник.

Розрізняють справність рухомого складу для перевезення вантажу у технічному й комерційному відношеннях. Вагон чи контейнер може бути технічно справним, однак непридатним для перевезення конкретного вантажу в комерційному відношенні. Наприклад, контейнер має стійкий сторонній запах, а до навантаження призначено продовольчі товари, що сприймають цей запах. Під придатністю рухомого складу в комерційному відношенні для перевезення цього вантажу слід розуміти технічний і фізичний стани рухомого складу, від яких залежить забезпечення збереженості вантажу при перевезенні. Тому, якщо поданий під навантаження вагон або контейнер за своїм технічним станом або у комерційному відношенні не забезпечить збереженість вантажу при пере-везенні, вантажовідправник повинен відмовитися від наван-таження його у цей рухомий склад.

При морських перевезеннях вантажів перевізник повинен заздалегідь, до початку рейсу, привести судно в мореплавний стан: забезпечити технічну придатність судна до плавання, належним чином спорядити його, укомплектувати екіпажем і забезпечити всім необхідним, а також привести трюми та всі інші приміщення судна, де перевозиться вантаж, у такий стан, який забезпечував би приймання, перевезення та схорон-ність вантажу (ст. 143 Кодексу торговельного мореплавства). Такі самі обов'язки перевізника передбачено правилами, що діють на річковому та автомобільному транспорті.

У поняття придатності рухомого складу включається і вимога щодо належного опломбування перевізних засобів. Так, завантажені криті вагони та цистерни пломбуються пломбами залізниці, коли вона їх завантажувала, та пломба-ми відправника, коли транспортні засоби завантажував від-правник. Опломбування перекриває доступ до вантажу під час його перевезення.

Перевізник повинен забезпечити цілість і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Цей обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення ідо видачі його одержувачеві у пункті призначення. Порушен-ня перевізником цього обов'язку призводить до відповідаль-ності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження ванта-жу. Забезпечення цілості і схоронності вантажу включає також і додержання особливих правил перевезення, що стосуються певних видів вантажів. Так, вантаж, який швидко псується при перевезенні, потребує додержання відповідних температур. На автомобільному транспорті контроль за тем-пературним режимом здійснюють контрольно-пропускні пункти автотранспортних організацій, що відображається у листі контрольних перевірок.

Перевізник повинен своєчасно виконати свій