У цивільне законодавство необхідно внести загальну норму щодо особистої документації, яка б встановлювала суб'єктивне право громадянина мати свободу у створенні, веденні, накопиченні, використанні та розпорядженні своєю особистою документацією за своїм розсудом, виключаючи будь-яке втручання До неї третіх осіб поза волею громадянина, крім випадків, прямо зазначених у законі [13]1 1) [13] Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация. – Л.: изд-во Ленинградского ун-та. – 1988. – С. 127-128.
.
Право громадянина на таємницю особистого життя означає юридичне забезпечену можливість вимагати від оточуючих не Розголошувати відомості, які стали їм відомі з будь-яких джерел чи обставин, що стосуються особистого життя громадянина. Відповідно до цього кожен зобов'язаний не розголошувати відомості з особистого життя іншої людини. Це право у цивільному законодавстві ще не закріплене і не деталізоване. Існує лише правовий режим певних відомостей про особисте життя окремих осіб. Закон встановлює лікарську таємницю, таємницю усиновлення, нотаріальних дій, адвокатську таємницю, таємницю операцій ощадних банків.
Законодавством України гарантується право особи на збере-ження в таємниці певних категорій відомостей, які стосуються ЇЇ особистого чи сімейного життя. Так, статтею 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я [8]2 2) [8] Основи законодавства України про охорону здоров'я // Відомості Верховної Ради – 1993 - N 4. - Ст.19. передбачено, що медичні працівники та інші особи, яким У зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимний і сімейний бік життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.
Лікарську таємницю (інформацію про пацієнта) слід відрізняти від медичної таємниці (інформації для пацієнта). Такий висновок зробив Конституційний Суд України. У його рішенні від ЗО жовтня 1997 р. у справі громадянина К. Устименка [10]1 1) [10] Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К.Г.Устименка) від 30 жовтня 1997 року // Право України. – 1997. - № 11. –С. 87., зокрема, зазначено, що медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров'я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом. Лікар зобов'язаний на вимогу пацієнта, членів його сім'ї або законних представників надати їм таку інформацію повністю і в доступній формі. В особливих випадках, як і передбачає частина З статті 39 Основ законодавства України про охорону здоров'я [8]2 2) [8] Основи законодавства України про охорону здоров'я // Відомості Верховної Ради – 1993 - N 4. - Ст.19., коли повна інформація може завдати шкоди здоров'ю пацієнта, лікар може її обмежити. У цьому разі він інформує членів сім'ї або законного представника пацієнта, враховуючи особисті інтереси хворого. Таким же чином лікар діє, коли пацієнт перебуває у непритомному стані. У разі відмови у наданні або навмисного приховування медичної інформації від пацієнта, членів його сім'ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря безпосередньо до суду або, за власним вибором, до медичного закладу чи органу охорони здоров'я.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»[5]3 3) [5] Закон України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення // Відомості Верховної Ради – 1992. - N 11. - Ст.152., відомості про результати медичного огляду, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, — також законним представникам цієї особи, закладам охорони здоров'я, органам прокуратури, слідства, дізнання та суду.
Статтею 112 Кодексу про шлюб та сім'ю України [3]1 1) [3] Кодекс про шлюб та сім’ю України. // Законодавство України про шлюб та сім’ю (станом на 15 травня 1998 р.) – К.: Парламентське видавництво. – 1998. – С. 3. гарантується ще одна таємниця як таємниця усиновлення. Без згоди усиновителів, а в разі їх смерті — без згоди органів опіки і піклування забороняється повідомляти будь-які відомості про усиновлення, а також видавати виписки з книг актів громадянського стану, з яких було б видно що усиновителі не є кровними батьками усиновленого. Розголошення таємниці усиновлення проти волі усиновителя тягне кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про адвокатуру» [6]2 2) [6] Закон України “Про адвокатуру” // Відомості Верховної Ради. – 1993. - N 9. - Ст.62. адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом її є питання, з яких громадянин звертався до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків. Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати зазначені відомості і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб. Порушення цієї заборони тягне дисциплінарну відповідальність.
Дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій є обов'язком нотаріусів та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії.