Курсова робота на тему:

„Поняття і класифікація цивільних правовідносин”

ПЛАН

ВСТУП..................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1: Поняття та особливості цивільних правовідносин..................4

РОЗДІЛ 2: Елементи цивільно-правових відносин....................................10

2.1 Суб’єкти цивільно-правових відносин........................................10

Об’єкти цивільно-правових відносин.........................................13

Зміст цивільних правовідносин..................................................16

РОЗДІЛ 3: Види цивільно-правових відносин.............................................21

3.1 Абсолютні, загальнорегулятивні та відносні правовідносини..21

3.2 Речові та зобов’язальні відносини...............................................22

3.3 Регулятивні і охоронні відносини................................................23

3.4 Інші види цивільних правовідносин............................................25

ВИСНОВКИ.......................................................................................................28

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА..........................................................................29

Вступ

Становлення права як соціальної нормативно-регулятивної системи, як цілісного соціального інституту на рубежі 3 і 2 тисячоліття до н.е. привело до суттєвих змін в політичній, економічній, духовній і інших сферах життя людського суспільства. Різкі зміни відбулися в соціальній сфері – у відносинах людей і їх колективних утвореннях між собою, в організації суспільних відносин.

Сьогодні суспільні відносини набувають все більшого розмаху. Ми всі є учасниками різноманітних відносин, в цьому і виявляється принцип соціалізації. У міру того, як ці суспільні відносини врегульовуються нормами права - вони переростають в правовідносини. Таким чином, правовідносини - це частина суспільних відносин, які врегульовані нормами права. А правове регулювання – це процес наділення учасників суспільних відносин повноваженнями, обов’язками, відповідальністю, а також їх реалізація, процес перетворення учасників в суб’єктів правових відносин.

Правовідносини – це особливий юридичний зв’язок учасників різних соціальних процесів, їх вхід в цивілізоване суспільство. Всі елементи правового регулювання (повноваження, заборони, дозволи) розподіляються між учасниками суспільних відносин відповідно до соціальної ролі і місця учасників в суспільному житті.

Норми цивільного права, як і інші правові норми, регулюють суспільні відносини за участю фізичних і юридичних осіб. При цьому суспільні відносини, будучи врегульованими нормами цивільного права, стають цивільно-правовими. Таким чином, цивільно-правовими відносинами є форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті. Враховуючи це, важливою проблемою залишається з’ясування суті цих відносин.

Метою курсової роботи є спроба дослідити на основі опрацьованого наукового матеріалу поняття і природу цивільних правовідносин, як особливого виду суспільних відносин, розглянути їх елементи і класифікацію, а також з’ясувати значення цих відносин в житті суспільства.

РОЗДІЛ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин.

Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Останні виникають на підставі правових норм, і саме цей момент пояснює регулюючий вплив права на суспільні відносини.

Учасники цивільно-правових відносин мають суб’єктивні права та обов’язки. Ознакою правових відносин є те, що здійснення суб’єктивних прав та виконання суб’єктивних обов’язків можуть забезпечуватися засобами державного примусу. Цивільно-правовим відносинам властива ця ознака. Щодо галузевих особливостей цивільно-правових відносин, то вони зумовлені особливостями предмета і ме-тоду цивільного права.

В предмет цивільного права входять як майнові, так і особисті немайнові відносини. В результаті регулювання цивільним правом майнових відносин виникають цивільні майнові правовідносини. Якщо ж цивільно-правовими нормами врегульовані особисті немайнові відносини, тоді утворюються особисті немайнові правовідносини. [7, с.77-78]

Цивільне право, перш за все, має справу з майновими відносинами, які існують у сфері економічного базису суспільства. Їх правове регулювання характеризується сукупністю особливостей, які не можуть не відбиватися на цивільних правовідносинах. Одна з найважливіших особливостей цивільних майнових правовідносин в тому, що в них відображається єдність права і економічного базису, їх зв’язок і взаємодія. Цінність цих правовідносин як окремого наукового поняття полягає в тому, що вони дозволяють виділити ту ланку в загальній структурі, в якій безпосередньо стикаються елементи правового і економічного характеру. Останнє має надзвичайно важливе значення для характеристики механізму правового регулювання майнових відносин. Право не змогло б впливати на економіку, якби його елементи не були пов’язані з суспільними відносинами, які входять в економічний базис суспільства. Цей зв’язок якраз і проходить в тій ланці, яку називають цивільними майновим правовідносинами.

Разом з поняттям майнових відносин в радянській науковій літературі використовуються і інші поняття: матеріальні, виробничі і економічні відносини. Основна причина, яка спонукала дослідників предмету цивільного права розмежовувати, з одного боку, поняття майнових відносин, а з іншого матеріальних, виробничих і економічних відносин полягає в тому, що останні носять об’єктивний характер і не залежать від волі і свідомості людини. Це викликає сумніви щодо можливості правового регулювання матеріальних, виробничих, а іноді і економічних відносин. Тому і виникає бажання виявити такі суспільні відносини, що формуються у сфері матеріальної діяльності людини, носять майновий характер і в той же час підпадають під дію правових норм.[4, с. 7-25]

В літературі зроблені спроби відмежувати майнові відносини від матеріальних, виробничих і економічних. Так, С. Братусь, який одним з перших обґрунтував відмінності, які існують між майновими і виробничими відносинами, прийшов до висновку, що майнові — це не виробничі, а конкретні вольові відносини, які виникають на їх основі. З цих конкретних вольових відносин кінець кінцем, як результат вольової діяльності людини, виділяються виробничі (матеріальні) відносини. Втім неминучим буде висновок про безрезультатність спроб людини вплинути на розвиток виробничих відносин, оскільки кінець кінцем результат її діяльності об’єктивно приречений виробничими відносинами, на які вона вплинути не може. Такий же висновок випливає з аналогічної позиції З. Алексєєва. Він пише: „окремі вольові акти майнового характеру, які стосуються виробництва, обміну, розподілу і споживання, утворюють виробничі відносини лише в кінцевому результаті, в сумі”. Також, висловлюється думка, що майнові відносини не входять в економічний базис суспільства і на відміну від економічних є ідеологічними, надбудовними суспільними відносинами вольового характеру.

З усього сказаного Єгоров Н.Д. зауважує: „оскільки право здатне впливати на суспільні відносини, що складаються в процесі