Наприклад, цивільно-правові відносини, що виникають з договору зберігання. За цим договором одна сторона (зберігач) зобов’язана зберігати річ, що передана їй іншою стороною (поклажодавцем), і повернути йому цю річ у цілості. Діяль-ність зберігача є правомірною, корисною. Інший приклад. На підставі договору довічного утримання виникають цивільно-правові відносини, в яких одна сторона (фізична особа) передає у власність іншій стороні (фізичній або юридичній особі) будинок або його частину, квартиру, інше нерухоме або таке, що має значну цін-ність, рухоме майно, взамін чого набувач майна зобов’язується надати відчужувачеві або зазначеній ним третій особі довічне грошове або матеріальне утриман-ня в натурі у вигляді житла, харчування, догляду, медичного обслуговування, санаторно-курортного лікування та іншої необхідної допомоги. Тут також діяль-ність сторін є правомірною і взаємовигідною.

Дії спадкоємців з прийняття спадщини є односторонніми угодами, що поро-джують регулятивні цивільно-правові відносини, а саме — відносини власності.

Порушення правових норм і відповідного суб’єктивного права фізичних або юридичних осіб є юридичними фактами, на основі яких виникають цивільно-правові відносини між правопорушником і потерпілим. Внаслідок цих правовідносин у правопорушника з’являються обов’язки, які він виконує на користь потерпіло-го. Зазначені правовідносини в юридичній літературі називаються охоронними. Іноді охоронні відносини визначаються як такі, що оформляють види юридичної відповідальності, застосування інших правових санкцій, тобто правовідносини, пов’язані із застосуванням засобів державною примусу.[7, c. 88]

До них належать: цивільно-правові відносини, які виникають з факту витре-бування власником свого майна з чужого незаконного володіння (ст. 50 Закону України „Про власність”), а також цивільно-правові відносини, що виникають на підставі таких юридичних фактів: заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Охоронні відносини є цивільно-правовою формою усунення наслідків право-порушень, поновлення нормального правового й економічного або особистого становища. Отже, охоронні відносини виникають із правопорушень, тобто пору-шень правових норм, суб’єктивних прав і заподіяння шкоди потерпілим.

3.4 Інші види цивільних правовідносин.

Майнові та особисті немайнові відносини. Поділ цивільних правовідносин за характером змісту заснований на вчен-ні про предмет цивільно-правового регулювання і харак-теризується тим, що:

по-перше, суб’єктивні майнові права можуть переда-ватися, тоді як особисті немайнові права та право ав-торства, за загальним правилом, не можуть бути відо-кремлені від їх носія. Наприклад, засвідчене право ав-торства не можливо продати чи подарувати іншій осо-бі Воно не переходить до інших осіб і після смерті автора;

по-друге, у випадках порушення майнових прав ін-тереси уповноваженої особи можуть бути задоволені шляхом поновлення порушених прав (наприклад, суд може зобов’язати незаконного володільця повернути річ власнику); особисті немайнові права захищаються засо-бами немайнового характеру;

по-третє, у деяких випадках, передбачених законом, допускається відшкодування моральної шкоди.

Майнові правовідносини виникають в результаті регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, а особисті немайнові - регулювання цивільним законодавством особистих немайнових відносин. Що стосується об’єкта регулювання, то в майнових відносинах ним є майно. Це перш за все відносини власності. В особистих немайнових відносинах об’єктом є немайнові блага: честь, гідність, авторство та ін.

Специфіка майнових і особистих немайнових правовідносин зумовлює і особливі способи захисту суб’єктивних прав, які існують в рамках цих правовідносин. За загальним правилом, майнові права захищаються за допомогою відшкодування заподіяних збитків. Захист же особистих немайнових прав здійснюється іншими способами. Так, у разі публікації в газеті відомостей, які порочать честь, гідність і ділову репутацію громадянина, виплата йому грошової компенсації сама по собі не відновить його репутацію. Проте репутація громадянина буде відновлена, а його особисте немайнове право буде захищеним, якщо за рішенням суду газета опублікує спростування цієї статті.

Активні та пасивні цивільні правовідносини. Вони різняться характером поведінки зобов’язаної сторони. Якщо на останню у правовідносинах покладено обов’язок активної поведінки, то суб’єктивне право вичерпується лише двома повноваженнями — правом вимоги і правом захисту порушеного суб’єктивного права (у разі невиконання обов’язку). При цьому суб’єктивне право покликане забезпечити виконання обов’язку, тобто досягнення активної діяльності зобов’язаної сторони. До активних правовідносин належать зобов’язальні відносини. В них боржник зобов’язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо. У пасивних правовідносинах змістом суб’єктивного обов’язку є пасивна поведін-ка: зобов’язана сторона повинна утримуватися від порушення суб’єктивного пра-ва уповноваженої сторони.

Уповноважена сторона у пасивних правовідносинах, навпаки, має, так би мо-вити, повноцінне суб’єктивне право з його трьома повноваженнями: право вимо-ги, право на захист порушеного суб’єктивного права і право на свої активні дії, активну поведінку. В цих відносинах суб’єктивне право набуває головного і са-мостійного значення. До пасивних правовідносин належать відносини власності, авторські і винахідницькі відносини, особисті немайнові відносини з приводу честі, гідності тощо.[7, c. 88]

Прості і складні правовідносини. Простими називаються правовідносини, в яких одній особі належить тільки одне право, а другій тільки один обов’язок Наприклад, правовідношення, що виникає із договору позики.

Складними є правовідносини, в яких обидві сторони мають як права, так і обов’язки. Так, за договором купі-влі-продажу майна покупець має право вимагати переда-чі йому проданої речі і в той же час зобов’язаний спла-тити продавцю її вартість. Продавець, в свою чергу, зо-бов’язаний передати річ, і в той же час має право вима-гати сплати грошей за цю річ.

Розмежування правовідносин на прості і складні ін-коли є досить важливим. У складних правовідносинах нерідко зустрічаються елементи, що відносяться до різ-них зобов’язань. Наприклад, при перевезенні речей ви-никає обов’язок не тільки перевезти