ПЛАН

ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1: Загальне поняття права....................................................5

1.1 Поняття права і основні напрямки його дослідження...................5

1.2 Сутність права..................................................................................10

РОЗДІЛ 2: Ознаки права.............................................................................13

РОЗДІЛ 3: Структура права.....................................................................19

3.1 Поняття структури права, її складові частини.............................19

3.2 Загальна характеристика основних галузей права........................23

ВИСНОВОК...........................................................................................................27

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА..........................................................................28

ВСТУП

Право, як і держава, належить до числа не тільки найважливіших, але і найскладніших суспільних явищ.

Намагаючись зрозуміти, що таке право і яка його роль в житті суспільства, ще римські юристи звертали увагу на те, що воно не вичерпується одним яким-небудь визначенням. Право, писав один з них (Павло), вживається щонайменше в двох значеннях. По-перше, право означає те, що „завжди є справедливим і добрим”, тобто природне право. По-друге, право — це те, що „корисне комусь або всім в якій-небудь державі, як цивільне право”.

У міру розвитку суспільства і держави у людей, звичайно, змінювалось і уявлення про право. З’явилася безліч різних правових ідей, теорій, думок. Проте початкові основи, закладені римськими юристами, особливо в такій галузі права, як цивільне, хоча і в модернізованому вигляді, але збереглися. В першу чергу це торкається таких правових інститутів, як власність, спадкоємство, купівля-продаж, і багатьох інших.

Слід зазначити, що багато інститутів римського права як своєрідне першоджерело постійно використовувалися і продовжують використовуватися при розробці цивільних кодексів і інших нормативно-правових актів і в інших країнах.

Повною мірою зберегли свою значущість і актуальність, наприклад, положення, сформульовані давньоримськими і старогрецькими юристами про нерозривний зв’язок права і справедливості, права і добра.

Будучи „регулюючою нормою політичного спілкування”, право, як відзначав ще старогрецький мислитель Арістотель, повинне служити „критерієм справедливості”. Для того, щоб знати, що таке право, писав давньоримський юрист Ульпіан, потрібно зрозуміти, з чим, з якими явищами воно зв’язано і звідки воно береться. Потрібно пам’ятати, перш за все, що „воно одержало свою назву від justitia — правда, справедливість”, що право є „мистецтвом добра”, „рівності і справедливості”.

Як бачимо, питання праворозуміння є важливим, складним і багатоаспектним, воно завжди привертало до себе увагу не тільки юристів, а й філософів, соціологів, психологів.

Сьогодні воно є в центрі їхньої уваги і в Україні, де, з одно-го боку, конституційно проголошена правова держава, принцип верховенства права, а з другого боку, ще не подоланий правовий нігілізм, тобто спроба вирішення певних питань поза правом, а часом і всупереч йому.

Метою даної курсової роботи є спроба з’ясувати на основі опрацьованого наукового матеріалу суть поняття „право”, його ознаки, розглянути напрямки історичного розвитку, збагнути його структуру і роль у врегулюванні суспільних відносин.

РОЗДІЛ 1: Загальне поняття права.

Поняття і основні напрямки дослідження права.

Термін „право” вживається у різних значеннях. Найчастіше він використовується в двох значеннях: як можливість вчиняти певні, юридично значущі дії (наприклад, право особистої власності на автомобіль, право на отримання вищої освіти і т. д.), це так зване суб’єктивне право, тобто право, що належить конкретній особі; і як законодавство якої-небудь країни (наприклад „цивільне право України” „кримінальне право Республіки Білорусь" і т. д.) - це так зване об’єктивне право, вивченням якого в основному і займаються всі юридичні дисципліни.

Ще в історичному минулому, ми зустрічаємося з різними підходами до характеристики права. Так, на думку В. Нерсесянца, право - це форма буття свободи і рівності в реальних відносинах, їх міра, формальна свобода, що визначається історично і об’єктивно зумовлюється способом виробництва, рівнем соціального, політичного, духовного, культурного розвитку конкретного суспільства.[7, c. 18-19] В. Соловйов розглядає право як мінімум моралі. Р. Ієрінг вбачає в праві захищений інтерес, Ф. Савіньї і Г. Пухта — втілення національного духу певного народу. Більшість позитивістів стверджують, що правом є сформульовані державою правила поведінки людей. Соціологи вважають, що право втілюється в юридичній практиці. Прибічники психологічної школи розглядають право як ті чи інші емоції людей, пов’язані з їхнім уявленням про взаємні права й обов’язки, марксисти — як відображення класової волі. Різно-манітність уявлень про право відображає сторони і риси цього складного явища, різні інтереси окремих авторів. [8,с.424-428]

На базі різних поглядів і підходів склалися різні правові шко-ли і напрямки в дослідженні права.

Школа природного права. Ще в Стародавній Греції з’явилися ідеї про природні права. Однак тільки в XVII столітті ці ідеї у вигляді прогресивних поглядів буржуазії, що виступала проти феодального свавілля, на захист ідей свободи і рівності, склалися в цілісне вчення про природні права, так звану школу природного права. Головна ідея школи — існування права як встановленого державою, так і діючого поза нею, поділу права на природне і позитивне. Але якщо позитивне право відбиває особ-ливості місцевих умов окремих країн, то природні права, що існу-ють в усіх країнах, в усіх народів, є для всіх людей невід’ємними і спільними. До них належить право на життя, право на особисту недоторканність, право на свободу пересування, право на власне майно і т. ін.

У наші дні природне право пов’язують з втіленням у ньому засад справедливості, внаслідок чого зі зміною уявлень про справедливість змінюється і зміст природного права. Л. Фуллер розглядає право як моральну природну цінність, що ґрунтується на заснованих на розумі людських відносин. Като-лицькі теорії виводять природне право з догматів віри.

Таке прагнення до справедливості і захисту прав громадянина і всього народу продовжує бути одним з головних напрямків обґрунту-вання побудови правової держави. [3, с. 240]

Нормативна школа. Представником цієї школи виступає Г. Кельзен, який головні свої теоретичні положення виклав у роботі „Чиста