З давніх давен, з самих перших пам"ятників права - законів, уставів, збірників звичаїв і судових рішень, інших юридичних документів - всюди ряд протирічних елементів, коли правову тканину інколи розривають класові інтереси, політичні азарти, а то і свавілля керівника-законотворця, в ній неминуче проступає корінне (що находить вираження в самому факті введення і підтримки загальнообов"язкових норм, юридичних процедур, одинакових для всього населення рішень) - націленість на встановлення єдиного, стабільного, доцільного порядку поведінки людей, розумного рішення конфліктів.

Уважний аналіз виявляє в юридичних документах, перш за все пам"ятниках права, прагнення втілити в життя справедливість (яка охоплює істину і правду; не випадково багато пам"яток права так і називалися - "правди"), мудрість, реалізм і життєвість (і тому юридичне регулювання проникає в всі складності життя, торкається деталей подробиць людських стосунків, прагне врахувати можливі життєві інтереси).

Навіть в давніх законодавчих документах інколи зустрічаються узагальнюючі формуліровки, які торкають самі основи права. Ось так, наприклад, започаткувалося видання збірника законів царя Хаммурапі (Х\/ІІІ ст. до р. х.): "Для того, щоби дати сіяти справедливості в країні, щоби погубити беззаконних і злих, щоби сильному не ущімлювати слабого"1.

Очевидно, тут є присутнє в якійсь-то мірі і лицемірство, то, що інші називають красивою фразою або подвійною мораллю, але досить вражаюче, що подібні слова приводяться все таки в законах, в положеннях, започатковуючих їх видавництво. Закони так чи інакше узгоджувалися з пануючою громадською думкою, з пануючими представниками. Згадаєм, що говорили стародавні римляни: право - це мистецтво добра і справедливості.

Досить закономірно, що в умовах, коли (вже в новітній історії, Х\/І - ХХ ст.) демократія, загальний рух до волі, до гуманності отримали загальноохоплюючий глобальний

--------------------------------------------------------------

1Див.: Алексеев С.С. Теория права. М.: Из-во БЕК, 1995. ст. - 63.

розвиток, відбувся свого роду і взліт права. Воно по самій своїй природі було приготовлено до сприйняття загального руху до волі, загальнолюдських цінностей, прав людини, до того, щоби бути їх вираженням і носієм.

В більш широкому плані можна сказати про те, що історичне призначення права, його здатність бути втіленням і гарантом свободи і високої організованості свідчать про наявність в ньому значних потенційних резервів, причому таких, які є грунтовні для утвердження і розвитку в суспільстві демократії, гуманізму, соціального прогресу. Ці резерви, можливо, зіграють свою позитивну роль в вирішенні складних прблем теперішнього і майбутнього людства, а в тому числі і таких складних, які сьогодні стоять перед нами і нашою охопленою кризисом країну.

Позитивна сторона широкої трактовки права, яка найбільш грунтовно пов"язує його розуміння з принципами, цінностями і ідеалами соуіальної волі1, полягає як раз в тому, що вказана трактовка орієнтована на демократію, гуманізм, соціальний прогрес. І та обставина, що при цьому опускаються з поля зору інші важливі соціальні основи і риси права, перш за все його особливості як юридиного явища, його інституційність, само по собі не повинно затінювати вказану позитивну сторону широкої, етико-філософської трактовки права.

-----------------------------------------------------------

1Див.: Широкая трактовка права (о которой дальше ещё пойдёт речь) обосновьівалась рядом советских правоведов (В.С. Нерсесянцем, В.А. Тумановьім, В.Е. Гулиевьім и др.). В одной из своих работ В.С. Нерсянц назвал право "математикой свободьі" (см.: Вопросьі философии. 1990. №3. - ст. 48).

Отже, початковепризначення права заключається в тому, щоби повідомити нормативність домінуючим початкам цивілізації - впорядкованості соціального життя і волі людини як автономній особистості і гарантувати їх реальність. Причому зробити це в нормальному, так в конфліктному сценарії, з розрахунком, в окремих випадках, на ситуації, коли відбувається "помилка" класових інтересів і політичних дій. Так і само з"єднання вищезгаданих початків, в чомусь різноплощинних (впорядкованість далеко не завжди співпадає з волею людини, її проявами), як раз і характеризує специфічні риси правової матерії, яка виключається перш за все юридичними дозволами (в їх співвідношенні з юридичними заборонами), складним співіснуванням правового статусу суб"єктів, суб"єктивних прав і обов"язків, засобів захисту і юридичної відповідальності.

Саме в зв"язку з тим, що право являє собою явище цивілізації, яка виражає ї глубинні вимоги, основоположені цінності, може бути обмальований свого роду "образ права", його ідеал, орієнтований на такого роду вимоги і цінності.

Саме в такому напрямку будуються, потрібно гадати, тактичні розробки, які виражені, зокрема, в вищезгаданих широких трактовках права, і в ряді інших наукових підходів, філософських і правових.

Наприклад, на думку Л.С.Мамута, признаками права, поряд з обов"язковим характером, яляються рівність, справедливість, свобода1.

----------------------------------------------------------

1Див.: Мамут Л.С. Анализ правогенеза и правопонимания. Историческое в теории права. Тарту, 1989. - ст. - 18-20.

В.О. Мушинский з опорою на гегелівські визначення припускає розуміти право як історично обумовлену людською волею динамічну рівновагу між особистим інтересом і громадською необхідністю1. Ще один з авторів припускає, що юридичні норми - це правила, які відміряють "зону" волі поведінки людини2.

Зараз - і це являється свого роду знаменом часу - на перше місце при визначенні права висувається його якість як "засобу громадського компромісу, зброї зняття громадських протирічь, механізму управління громадськими справами"3, "ідеї людської справедливості і волі"4.

В такому ж напрямку будується розробка в філософській літературі. Розвиваючи класичні філософські концнпції, кантіанське розуміння права, Е.М. Соловйов бачить суть даних концепцій в тому, що "право для філософів-класиків