У випадках індивідуально вчиняємого злочину злочинець-одинак включає своє діяння в дану сукупність об'єктивно сформованих обставин - умов (іноді це може бути підготовлене з його участю), що створюють для нього можливість досягти певного злочинного результату33 Див.: Галиакбаров.Р. Квалификация группових преступленій ., М., 1980., с . 17. Наприклад, А., працюючи завідуючим сільмагом, не забрав у підсобку вивантажені біля магазина шини, тому що люди, із якими він домовився про виконання цієї роботи, до призначеного часу не з'явилися. Місцевий житель Б., що працював шофером у тому ж сільпо, знаючи про сформовану ситуацію, із метою крадіжки шин кинув через кватирку в будинок А. димову шашку. Сусіди повідомили А., що в його будинку пожежа, тому що з усіх кватирок валить дим. А., не дочекавшись робітників і залишивши шини без догляду, повернувся додому. У його відсутність В. під'їхав до магазина, поклав у кузов автомашини 10 пар шин і відвіз у наявний в нього сховок. У плані розгляду процесу заподіяння збитку об'єкту охорони тут у наявності певна сукупність необхідних чинників-умов: надходження товару в магазин робітники, що не з'явилися вчасно, димова шашка в будинку А., повідомлення сусідів про пожежу, залишення товару без догляду, дії Б. по безпосередньому здійсненню крадіжки. Не будь одного з них, не було б і шкоди об'єкту охорони. Водночас значення цих чинників у процесі заподіяння збитку об'єкту охорони неоднаково. Всі вони, як уже відзначалося, виступають у якості необхідних умов заподіяння збитку, але значення чинника-причини набуває тут лише поведінка Б. Решта – хоча і є необхідними умовами, залишаються лише сукупністю об'єктивних і сліпо діючих обставин, що створюють ситуацію реальної можливості для вчинення крадіжки.

Це повною мірою враховується законодавцем, що виділяє тут лише злочинну поведінку суб'єкта крадіжки.

Трохи інше становище виникає у випадках співучасті в злочині, коли на місці, як мінімум, двох із зазначених чинників виявляються люди, що володіють свідомістю і волею, а точніше, їхня злочинна поведінка. У кримінальному законі воно передбачено як виконання злочину, підбурювання до його вчинення, підсобництво вчиненню злочину, організація і керівництво вчиненням злочину44Див.: Здравомыслов Б.В. Должность преступления. Понятия и квалификация, М- "Юрид. лит.” 1975. с. 87.

Простого зіставлення наведених видів поведінки при співучасті в злочині досить для виявлення того, що усі вони і кожний із них окремо спрямовані на вчинення злочину. Таку заданість у спрямованості поведінки співучасників злочину в кожному конкретному випадку дає заряд свідомості і волі. Як правило, це відбувається не саме собою, а в результаті угоди (змови) між співучасниками злочину. Така угода на об'єднання зусиль двох і більш осіб може бути виражена усно, письмово, жестами, знаками й іншими конклюдентними діями, до числа яких може бути віднесена і так називана мовчазна згода на об'єднання зусиль. Наявність угоди між співучасниками свідчить про виникнення об'єктивного взаємозв'язку між їхньою поведінкою і елементами детермінації, взаємозумовленості з боку кожного з них (щонайменше двох). Це і дозволяє розглядати їх поведінку як складові єдиного комплексу факторів, у чому і виявляється його своїрідність при співучасті в злочині.

Не настільки явно виражені ознаки зазначеного об'єктивного взаємозв'язку між поведінкою співучасників при мовчазній згоді на об'єднання зусиль. Проте вони завжди є і можуть висловитися в характерних рисах зовнішнього прояву поведінки співучасника як при безпосередньому виконанні злочини, так і перед цим, у спрямованості дій на той самий об'єкт і предмет і т.п.

Завдяки виникаючому при співучасті в злочині об'єктивнму взаємозв'язку між поведінкою співучасників остання утворює сукупно діючий чинник. Водночас і поведінка кожного співучасника не розчиняється в поведінці інших, а залишається відносно відособленим діючим чинником, через особливості характеру зовнішнього свого прояву і ступеня участі у вчиненні злочини, тобто з якісної і кількісної його сторін.

Для ілюстрації сказаного скористаємося раніше наведеним випадком крадіжки шин із деякими змінами. Припустим, що задум про крадіжку і план її реалізації виникне в Д. - одного з робітників, із якими завмаг А. домовлявся про перенос шин у підсобку магазина. Задум і план крадіжки Д. запропонував своєму напарнику 3., що схвально поставився до задуманої «справи» і погодився прийняти в ньому участь. Далі, відповідно плану, 3. схилив до цього шофера Б., що підкинув димову шашку в квартиру А. Потім у відсутність А. вони разом із Б. під'їхали до магазина, поклали в кузов автомашини шини і відвезли їх до сараю, що належав Д., де їх і сховали.

У прикладі з достатньою виразністю проглядається об'єктивний взаємозв'язок між поведінкою осіб, що беруть участь у злочині. Про це свідчить угода між Д., 3. і Б., характер і спрямованість їхніх дій. Водночас у цьому сукупно діючому чиннику, також досить чітко значна роль і значення дій кожного з них, ступінь участі (активності) кожного у вчиненні цього злочину: Д. - натхненник і організатор крадіжки; 3., поряд із виконавчими діями, виконав ще і підбурницькі і пособницькі функції; Б. обмежився лише виконавчими діями.

Змальованим вище своірідністю зпричиняючого фактора при співучасті в злочині пояснюється й улаштовується, з одного боку, спільність для всіх співучасників і кожного з них окремо злочинного результату (збитку об'єкту охорони), а з іншого боку - наявність причинного зв'язку між поведінкою кожного співучасника і зазначеного злочинного результату, що підлягає зобов'язанню у відповідальність усім їм і кожному окремо в цілому, без розподілу його на частині.

Стосовно до злочинів із формальним