Визнання єдності підстави кримінальної відповідальності як це індивідуально робиться злочині, так і при співучасті в злочині не виключає його особливостей стосовно до останнього. Ці особливості знаходять висвітлення в об'єктивній і суб'єктивній сторонах складу злочину. Так, об'єктивна сторона складу злочину стосовно до організатора, підбурювача і пособника, якщо вони одночасно не виступають і як виконавці (співвиконавці) у злочині, складається з ознак, що характеризують спосіб їхньої злочинної, а також із наслідків, передбачених у відповідній статті Особливої частини КК.

Суб'єктивна сторона складу злочину незалежно від виду і форми співучасті виражається завжди умислом інтелектуальний елемент якого включає проінформованість про суспільно небезпечний характер не тільки своєї власної поведінки, але і поведінки виконавця, охоплюючи при цьому і факт додавання зусиль. Те ж має місце і з боку виконавця злочину.

Вольовий елемент наміру складається з бажання досягти злочинного результату шляхом додавання зусиль або свідомого допущення результату, що наступає від з'єднання зусиль.

19Див.: Кримінальний кодекс України : офіційне видання,- ст.29

Межі відповідальності співучасників злочину визначаються насамперед тим, наскільки правильно зроблена кваліфікація вчиненого кожним із них. Це, у свою чергу, знаходиться в прямій залежності від обліку загальних умов і ряду обставин окремого порядку.

Загальними умовами правильної кваліфікації вчиненого співучасником злочину є: правильне визначення виду співучасті (просте, складне, без попередньої згоди, із попередньою згодою, організована група і злочинна організація), з'ясування того, передбачено або немає в диспозиції статті Особливої частини КК вимог з одної сторони, до виконавця, а з іншого боку - до інших співучасників злочину. Виконавцю досить просто припинити почате діяння, і процес заподіяння збитку об'єкту охорони на цьому припиняється. Інша справа з добровільною відмовою організатора, підбурювача і помічника. З простим припиненням дії цих факторів, що заподіюють, розвиток процесу заподіяння збитку об'єкту охорони автоматично не припиняється. Тому з їхньої сторони повинно мати місце активне втручання в цей процес: підбурювач і організатор повинні прийняти усі необхідні міри до запобігання або припинення діяння виконавцем (переконати, фізично перешкодити, повідомити органам влади про злочин, що готується,); помічник повинний відмовити виконавцю у виконанні заздалегідь даної обіцянки укрити сліди злочину, предмети, добуті злочинним шляхом, вилучити у виконавця наданого їм засоби вчинення злочину або іншим шляхом нейтралізувати внесений їм внесок у спільно початий злочин.

Якщо зусилля організатора, підбурювача припинили початий злочин, то на їхній стороні є добровільна відмова. У противному випадку вони відповідають за вчинене ними разом із виконавцем, а початі ними зусилля до припинення дій виконавцем можуть бути враховані судом як пом'якшувальні обставини при визначенні виду і міри покарання.20

20 Див.: Кримінальне право України. Загальна частина / за ред. Л. С. Матешевського.-К. Юрінком Інтер.1997р. с.145.

До сказаного варто додати, що добровільна відмова виконавця від доведення початого злочину до кінця дає підставу до його звільнення від кримінальної відповідальності, але не є підставою до звільнення від відповідальності інших співучасників, якщо на їхній стороні не встановлено добровільної відмови.

Невдала співучасть хоча і розглядається в одному ряду з позначеними вище обставинами, однак не зв'язано з з'ясуванням меж відповідальності співучасників, тому що співучасті в злочині тут просто немає. Проте в плані розмежування співучасті в злочині від суміжних із ним форм індивідуальної злочинної діяльності невдала співучасть заслуговує на увагу.

Діюче кримінальне законодавство не використовує поняття «невдала співучасть». Що ж стосується теорії, то в ній невдала співучасть у більшості робіт розцінюється як різновид готування до вчинення злочину.21 Водночас по питанню про те, із якими випадками зв'язується невдала співучасть, не склалося однакової думки.

Одні фахівці вважають, що невдала співучасть, зокрема підбурювання, має місце лише у випадках, коли «підбурювач» не зміг схилити підбурюваного до вчинення злочину. У той же час співучасть признається вдалим, якщо передбачуваний виконавець, давши згоду на вчинення злочину, згодом, проте, його не робить. Інші поширюють невдалу співучасть також і на випадки, коли підбурюваний дав згоду на вчинення злочину, а потім відмовився від цього.

Більш обгрунтованою представляється позиція, відповідно до котрого невдала співучасть має місце у випадках, коли передбачуваний виконавець не тільки не приступив до готування злочину, але і не висловив своєї згоди на вчинення злочину. Таке рішення грунтується на законі; готування до злочину віднесений до початкової стадії злочинної діяльності, є першою стадією вчинення злочину. Прагнення, що зовні

21Див.: Советское уголовное право., Общая часть. Учебник // под рад.Крaйгера Г.А., М., 1988.

висловилося, до досягнення угоди про вчинення злочини, як і самий факт угоди, що відбулося, про це, по спрямованості і значенню являє собою створення умов для вчинення злочину, тобто одну з форм прояву готування до злочину. Водночас сполучення цих обставин є підстава розцінювати як співучасть у готуванні до злочину. Однак окремо узяте перше з цих обставин (прагнення до досягнення угоди з усіма властивими йому зовнішніми атрибутами) обгрунтовано визнається готуванням до злочину, зробленим індивідуально, тобто так називаною невдалою співучастю.22

Таким чином, співучасть що невдалась являє собою лише ті випадки, коли схиляєма до вчинення злочину особа не погодилася