Розгляд питання про межі відповідальності співучасників злочину було б неповним без

викладу загальних і спеціальних положень, що повинні бути враховані при призначенніпокарання.

До числа загальних положень, що враховуються при призначенні покарання незалежно від форми прояву злочинного діяння, відносяться розпорядження ст. 60 КК. у частині меж призначуваного покарання, індивідуалізації покарання в залежності від характеру і ступеня небезпеки вчиненого злочину, особистості злочинця, що зм'якшують і обтяжують відповідальність обставин. Відповідно до цих положень покарання призначається в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за конкретний вид злочину незалежно від того, вчинений він однією особою чи в за співучасті декількох осіб.

Характер і ступінь суспільної небезпеки злочину (у тому числі і вчиненого в

22Див.: Кримінальне право України. Загальна частина / К. Юрінком Інтер.1997р

співучасті) у загальному виді знаходять висвітлення в диспозиції і санкції застосовуваної статті Особливої частини КК. Однак у кожному окремому випадку вчинення злочину (у тому числі й у співучасті) характер і ступінь суспільної небезпеки виявляються різними в залежності від наявності або відсутності супутніх йому тих або інших об'єктивних і суб'єктивних обставин. Тому дуже важливо при призначенні покарання в межах, наданих законом, враховувати усі обставини в кожному окремого випадку, визначити характер і ступінь небезпеки злочину. Спеціальні положення, що враховуються при призначенні покарання співучасникам злочину, стосуються, з одного боку, окремих видів співучасті, а з іншого боку - характеру і ступеня участі особи у вчиненні злочину.

Що стосується видів співучасті, необхідно враховувати, що там, де група осіб, що попередньо домовилися, організована група і злочинне співтовариство у використаних статтях Особливої частини КК виступають основним (конститутивним) або кваліфікуючимми ознаками, зв'язане з ними підвищення суспільної небезпеки учиненого вже прийнято в увагу самим законодавцем і відбито в санкціях відповідних статей закону. Якщо зазначені різновиди співучасті не передбачені в згаданих статтях Особливої частини КК, то зв'язане з ними підвищення небезпеки вчиненого повинно бути враховано судом при призначенні покарання кожному з учасників цих груп.

Що ж стосується статей, де група осіб виступає кваліфікуючою обставиною, то у випадках вчинення злочинів, що підпадають під них, групою осіб, що попередньо домовилися, або організованою групою вчинене кожним із їхніх учасників кваліфікується по зазначених статтях КК. У той же час вчинення, наприклад, згвалтування групою осіб, що попередньо домовилися, або організованою групою поверх того повинно бути враховане при призначенні покарання, що підвищує відповідальність обставини в змісті ст. 63 КК. Аналогічно цьому діють у випадках учинення злочину організованою групою, що підпадає під статтю Особливої частини КК, де в якості основного або ознаки, що кваліфікує, передбачена тільки група осіб, що попередньо домовилися, тобто вчинене повинно бути кваліфіковане по цій статті закону, а при розгляді вчинення злочину організованою групою повинно бути врахована обставина, що як обтяжує.

“При призначенні покарання повинні враховуватися також характер і ступінь фактичної участі кожного співучасника у вчиненні злочини, значення цієї участі для досягнення мети злочину, його вплив на характер і розмір заподіяної або можливої шкоди.23

Під характером участі особи в злочині в теорії і практиці розуміється спосіб злочинного поводження, властивого кожному з відомих видів співучасників (виконавець-співвиконавець, організатор, підбурювач, помічник).

У плані порівняльного аналізу характеру дій, виконуваних названими фігурами співучасників, найбільшу небезпеку, як правило, представляють дії організаторів і виконавців злочину.24 Водночас абсолютизувати це положення було б невірним. Це повною мірою враховується і самим законодавцем, що поряд із характером участі наказує брати до уваги також і ступінь участі особи у вчиненні злочини.

Під ступенем участі особи у вчиненні злочину розуміється міра активності, міра інтенсивності участі особи у виконанні його частки функціональної ролі при вчиненні злочини. Наприклад, організатор може обмежитися лише організацією злочину, але може поряд із цим узяти на себе практичне керівництво його вчиненням. Різний ступінь зусиль може мати місце, скажемо, тільки при організації вчинення злочину.

Інша в кожному окремому випадку міра активності помічника. Він може дати обіцянку приймати і берегти викрадене, але може водночас особисто на довіреній йому автомашині забезпечити доставку викраденого до себе на квартиру. Нарешті, помічник може обмежитися просто дачею разової ради, указівки.

23Див.: Коржанский М.И. Уголовное право Украйни Общая часть., Курс лекций., -Наукова думка. 1996., с.105

24 Див.: Кримінальний кодекс України ст ,-27. с.10.

Таким чином, різний ступінь участі в злочині спостерігається не тільки в плані порівняльного розгляду способу поводження виконавця, організатора, підбурювача і помічника, але й у межах окремо узятого способу поводження кожного з них.

Не можна також не зауважити, що сам характер участі в злочині, окреслений у законі для кожного виду співучасника, містить у собі і різній мірі (ступінь) такої участі.

Закону про облік при призначенні покарання характеру і ступеня фактичної участі співучасників у злочині поширюється на усі види співучасті, у тому числі і на учасників злочинної групи в будь-якій із її різновидів. Те, що конструктивні особливості норм Особливої частини КК перетворюють традиційні види співучасників в учасників групи, ще не стирає розходжень між фактично виконаними кожним із них функціональними ролями в рамках такої групи.

Із сказаного випливає, що злочинна група в будь-якій із своїх різновидів не є знеособлена співучасть, і тому розходження у функціональних ролях її учасників, у ступені активності кожного з них цілком можуть і повинні бути