За наявності вказаних обставин суддя має взяти самовідвід. Відвід судді або народному засідателю може бути заявлений про-курором, підсудним, захисником, а також потерпілим і його пред-ставником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками. Заяви про відвід подаються до початку судового слідства. Пізніша заява про відвід допускається у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства.

Таким чином, у законодавстві знаходить відбиття турбота про те, щоб у всіх випадках була забезпечена участь у вирішенні всіх кримінальних справ тільки таких суддів, повна неупередженість і незалежність яких не викликає жодних сумнівів,

Судді, слідчі, особи, які проводять дізнання, прокурор мають право на забезпечення безпеки в передбачених законом випадках відповідно до положень КПК України.[14, ст.306]

ВИСНОВОК

Таким чином, до органів і посадових осіб, які беруть участь у кримінальному процесі належать: слідчий, начальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка провадить дізнання, прокурор, суддя (суд), присяжні і народні засідателі.

Слідчий є суб'єктом кримінального процесу, уповноважений провадити досудове слідство. Досудове слідство у кримінальних справах провадиться слідчими прокуратури, слідчими органів внутрішніх справ, слідчими податкової міліції, слідчими органів Служби безпеки України. Начальник слідчого підрозділу — суб'єкт кримінального проце-су, який здійснює процесуальний контроль за вирішенням слідчим завдань кримінального процесу і дотриманням законності.

Органи дізнання — це органи, уповноважені кримінально-про-цесуальним законом порушувати та розслідувати кримінальні справи у зв'язку з інформацією, що надійшла про вчинення зло-чину, та відсутністю можливості у слідчого приступити до провад-ження слідства. Дізнанням є основана на законі розшукова, доказувальна та правозастосовна діяльність наділених процесуальними повноваженнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, що полягає в перевірці наявності в отриманих повідо-мленнях і заявах ознак події злочину й доказуванні його обставин та спрямована на виявлення, попередження, запобігання та роз-криття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства. Для більш чіткого законодавчого регулювання дізнання в законі доцільно було б визначити такі основні поняття:

"Начальник органу дізнання — це керівник органу влади, що наділений повноваженнями органу дізнання, який вступив в кримінально-процесуальні правовідносини у зв'язку з виявленням злочину чи отриманням заяв і повідомлень про його скоєння й виконує функцію дізнання".

"Дізнавач — це посадова особа органу дізнання, яка уповнова-жена керівником даного органу проваджувати дізнання, прийняла згідно з нормами кримінально-процесуального права матеріали перевірки повідомлень про злочин чи справу до свого проваджен-ня, в зв'язку з чим, як учасник кримінального процесу, здійснює відповідно до закону дізнання з метою розкриття злочину і забез-печення розв'язання інших завдань судочинства".

Однією з основних посадових осіб, які беруть участь у кримінальному процесі є прокурор — суб'єкт кримінального процесу, на якого згідно зі ст. 121 Конституції України покладаються: представництво інтересів громадян або держави а суді у визначених законом випадках; нагляд за додержанням законів органами досудового слідства, дізнання та оперативно-розшукової юрисдикції; підтримання державного обвинувачення в суді; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні примусових заходів, пов'язаних з обмеженням свободи гро-мадян.

Суддя (суд) є основним суб'єктом кримінального процесу, який виконує функцію правосуддя. Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначених зако-ном випадках — народні засідателі та присяжні. Вироки та рішення суду виносяться іменем України і є обов'язковими до ви-конання на всій території держави.

Використані джерела:

Кримінально-процесуальний кодекс України. — К., 2001.

Кримінальний кодекс України.— К.: Юрінком Інтер, 2001.

Закон України "Про судоустрій України" // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 358 .

Закон України від 20.12.1990 "Про міліцію" // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 4.

Закон України від 18.02.1992 "Про оперативно-розшукову діяльність"// Офіційний вісник України,— 2001,— № 8.

Закон України "Про статус суддів" // Відомості Верховної Ради України.— 1993.— № 8.

Закон України "Про прокуратуру"// Офіційний вісник України.— 2001,— № 29.

Закон України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів"//Відомості Верховної Ради України.— 1994.— № 11.

Закон України "Про службу безпеки України" //Відомості Верховної Ради України.— 2000.— № 10.–––––––––––––––––––––––––

Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України.— К., 1999.

Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю.М.Грошевого. – Харків: Право, 2002.

Омельченко О. Нагляд прокурора за виявленням та усуненням причин і умов, які сприяли вчиненню злочину // Право України. – 2003. №1.

Обиход М. Слідчий аппарат і боротьба з організованою злочинністю // Вісник прокуратури.— 1999.— № І.— С.40-44.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., допов. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003.

Тертишник В. М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуально-го кодексу України.— Харків: Арсіс, 2000.

Шумський П. В. Прокуратура України.— К., 1998.

Юридична енциклопедія.— К., 1993.