З урахуванням історичного досвіду існування дізнання та правових основ його діяльності сьогодні можливо дати таке визначення:

Дізнання — це основана на законі розшукова, доказувальна та правозастосовна діяльність наділених процесуальними повнова-женнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, що полягає в перевірці наявності в отриманих повідо-мленнях і заявах ознак події злочину й доказуванні його обставин та спрямована на виявлення, попередження, запобігання та роз-криття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства.

Сутність дізнання полягає в доказуванні, здійснюваному невідкладно після отримання повідомлення про злочин чи при без-посередньому його виявленні (збиранні, закріпленні, дослідженні та перевірці доказів), а також в попередженні злочинів та запобіганні продовженню злочинних дій та спроб підозрюваних протидіяти встановленню істини.

Органи дізнання — це державні органи і посадові особи опера-тивно-розшукової чи адміністративної юрисдикції, які наділені правом провадження кримінально-процесуальних дій за відсут-ності можливості їх проваджувати слідчим, виконують процесу-альну функцію розслідування, забезпечуючи виконання завдань кримінального процесу і досягнення мети правосуддя.

У кримінально-процесуальному законі дано вичерпний перелік органів, наділених правом провадити дізнання. Для них усіх функція дізнання не є основним видом діяльності. З необхідністю провадити розслідування злочинів вони зустрічаються лише у пев-них випадках, коли це потрібно та неминуче. В таких випадках дії цих органів регулюються нормами кримінально-процесуального закону, і вони виступають як органи дізнання.

Органами дізнання є: міліція, податкова міліція, органи безпе-ки — у справах, віднесених законом до іх відання; командири військових частин, з'єднань, керівники військових установ та Військова служба правопорядку у Збройних силах України — щодо злочинів, які вчинені військовослужбовцями та військовозобов'язаними під час проходження ними зборів та працівниками Збройних сил України під час виконанням ними службових обов'язків або з розташуванні військової частини, з'єднання, установи чи на військових об'єктах; митні органи — у справах про контрабанду, керівники кримінально-виконавчих ус-танов, слідчих ізоляторів, лікувальних та трудових профілак-торіїв — у справах про злочини проти встановленого порядну не-сення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у спра-вах про злочини, вчинені в розташуванні вказаних установ, органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі та порушення протипожежних правил; органи прикордонної охорони — у справах про порушення державного кордону; капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Кожен з названих органів здійснює дізнання в межах своєї ком-петенції. Закон надав лише органам міліції право провадити дізнання у справах про будь-який злочин, якщо його не віднесено до компетенції іншого органу дізнання, а капітанам морських суден — про всі злочини, вчинені на судні під час його перебування у далекому плаванні. 3 огляду на це ці органи дізнання в літературі деколи називають органами дізнання з універсальною компе-тенцією.

Завдання органу дізнання, Згідно зі ст. 4 КПК України на орган дізнання покладається обов'язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин. Закон визначає, що орган дізнання зобов'язаний в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожно-му випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених за-коном заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчи-ненні злочину, і до їх покарання.

Під розкриттям злочину мається на увазі встановлення особи, яка вчинила злочин, та всіх фактів, епізодів, елементів і ознак зло-чинного діяння.

Факт розкриття злочину в практичній діяльності органів досудового розслідування формально ототожнюється з затриманням підозрюваного, його арештом чи притягненням особи як обвину-вачуваного. Але слід мати на увазі, що указані рішення можуть прийматись тільки при одержанні такої несумнівної системи доказів, яка б беззаперечно підтверджувала, що саме підозрюваний (обвинувачуваний) скоїв злочин і виключала б можливість іншого твердження.

Викриття винних означає встановлення всіх осіб, які причетні до вчиненого злочину, та отримання неспростовних доказів, що підтверджують винність кожного з них, з'ясування і доведення з допомогою доказів всіх епізодів злочинної діяльності кожного із обвинувачуваного.

Встановлення об'єктивної істини — це досягнення такого рівня певності знань, що, без сумніву, відповідає дійсності, повне і всебічне дослідження всіх обставин справи, як тих, що викривають, так і тих, що виправдують обвинуваченого, а також тих, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність, встановлення всіх фактів, що входять до предмета доказування і необхідні для розв'язання справи по суті.

Задача відшкодування матеріальних збитків та інших шкідливих наслідків, завданих злочином, покладається на орган дізнання, слідчого, прокурора і суд, які зобов'язані визнати відповідну особу потерпілою, роз'яснити їй право на цивільний позов та вжити заходів щодо накладення арешту на майно і вклади обвинувачу-ваного і відшкодування завданої потерпілому шкоди. В справах про злочини невеликої тяжкості відшкодування шкоди в поєднанні з іншими обставинами — дієвим каяттям, або примирення з по-терпілим — може стати умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Охорона прав, свобод і законних інтересів громадян та юридич-них осіб — одна з найважливіших задач кримінального процесу. Згідно зі ст. З Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

На органи дізнання, згідно зі ст. 104 КПК України, покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлен-ня ознак злочину і осіб, що його вчинили. Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно повідомляє прокурора. Оперативно-розшукова діяльність може здійснюватись лише тими орга-нами дізнання, які уповноважені здійснювати у відповідності з за-коном про оперативно розшукову діяльність.

Згідно закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" оперативним підрозділам надається право: опитувати осіб з їх згоди; проводити контрольні закупки товарів з метою виявлення фактів протиправної діяльності; витребувати, збирати та вивчати документи та дані, які характеризують