Як і адвокат, фахівці в галузі права, які беруть участь у справі як захисники або представники, зобов'язані зберігати адвокат-ську таємницю, предметом якої є будь-які відомості, що стали їм відомі при здійсненні своїх професійних обов'язків з надан-ня правової допомоги.[4, ст. 62]

Предметом професійної таємниці лікаря, нотаріуса та психо-лога, відносно якої ці особи не можуть бути допитані як свідки, є будь-які відомості, що стали їм відомі при здійсненні ними про-фесійних обов'язків від їх довірителів (пацієнтів чи клієнтів).

Священнослужитель не може бути допитаний чи давати по-яснення про обставини, які стали йому відомі зі сповіді віруючо-го. Цього вимагають як моральні засади, так і відносини, що ма-ють місце під час сповіді між віруючим і представником церкви.

Вказані особи не можуть бути допитані про обставини, які не підлягають розголошенню, і в тих випадках, коли вони самі клопочуть про це. В разі отримання таких свідчень про зазна-чені обставини вони не будуть мати доказового значення в кри-мінальній справі.

Як і адвокати, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за до-рученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, свя-щеннослужителі можуть бути допитані як свідки лише в тому разі, якщо зазначені відомості їм стали відомі іншим шляхом, не пов'язаним з їхньою професійною діяльністю. В такому разі пе-ред допитом фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги, підлягають усуненню від участі в справі їх підзахисного або довірителя як захисник або пред-ставник відповідно до статей 61 і 63 КПК.

Свідок, який відповідно до ст. 533 КПК дає показання під псевдонімом, не може бути допитаний щодо даних про його осо-бу, оскільки держава, покладаючи на громадянина кримінально-процесуальний обов'язок давати показання, пов'язані з виник-ненням небезпеки для його життя, здоров'я, житла чи майна, гарантує йому, як учаснику кримінального судочинства, забез-печення його безпеки, а також безпеки членів його сім'ї і близь-ких родичів.

Не може бути допитана особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який дає показання під псевдонімом, щодо цих даних. Це положення також установлює гарантію безпеки осо-би, взятої під державний захист відповідно до ст. 523 КПК та ст. 15 Закону України від 23 грудня 1993 р. «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» Створення умов безпечного свідчення свідка сприяє отриманню доброякісних доказів у кримінальній справі.

Вказані вище особи мають абсолютний імунітет свідка.

Факультативний імунітет від обов'язку свідчити у справі мають особи, перелічені в ч. 1 ст. 63 Конституції України та ч. 2 ст. 69 КПК. Факультативним імунітетом наділені три категорії осіб.

Це, перш за все, члени сім'ї, близькі родичі, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Поняття «член сім'ї» міститься в ч. 2 ст. 64 Житлового ко-дексу України. Ця норма встановлює, що до членів сім'ї нале-жать чоловік (дружина), діти і батьки. Членами сім'ї можуть бути визнані й інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Поняття «близькі родичі» дано в п. 11 ст. 32 КПК. Це - батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки незалежно від спільності проживання з підозрюваним, об-винуваченим, підсудним.

Відмовитися давати показання як свідок має право й особа яка своїми показаннями викривала б себе, членів своєї сім'ї, бли-зьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.

Ці особи можуть виступати як свідки і давати показання лише в разі, якщо добровільно побажають виконати цей обов'я-зок. Тому дізнавач, слідчий, прокурор, суд зобов'язані роз'яснити цим особам, що за Конституцією України та відповідно до ст. 69 КПК вони мають право відмовитись від дачі показань у справі, про що зазначається в протоколі допиту чи судового засідання. Така відмова в силу ст. 63 Конституції та ч. 2 ст. 69 КПК не веде до кримінальної відповідальності за ст. 385 КК, і ці особи, та-ким чином, виключаються з кола суб'єктів злочину, який перед-бачається цією статтею КК.

Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівни-ки дипломатичних представництв — без згоди дипломатично-го представника. Відповідно до пунктів 13—16, 25 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іно-земних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 р., глава дипломатичного представ-ництва і члени дипломатичних представництв не зобов'язані давати показання як свідки, а в разі їх згоди чи бажання давати такі показання, вони не зобов'язані з'являтися в суд чи органи слідства. Це обмеження поширюється і на членів їх сімей, якщо вони не є громадянами України. Члени обслуговуючого персо-налу, які не є громадянами України або не проживають в Украї-ні постійно, не зобов'язані давати показання як свідки щодо дій, вчинених при виконанні службових обов'язків.

Консульські службовці та працівники обслуговуючого пер-соналу не можуть відмовятися давати показання як свідки. Але вони не зобов'язані давати показання з питань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, а також показання, що роз'-яснюють законодавство акредитуючої держави. У разі відмови консульських посадових