Об'єктивна необхідність державного регулювання економіки зу-мовлена також тим, що державні та міждержавні інститути покликані зберігати такі цінності, як стабільність, і гармонійність суспільства, збе-реження і відтворення середовища існування народів — природного, національно-історичного, культурного.

Альтернативні концепції державного регулювання економіки

У підгрунт державного регулювання економіки країн покладені різні моделі регулювання, які нерідко визначають як альтернативні.

Основоположною в теорії державного регулювання є кейнсіанська теорія, яку нерідко характеризують як теорію попиту, її основні ознаки: короткостроковість, орієнтація на попит і, певна річ, підтримка держав-ної поточної політики, орієнтованої на попит. Головним інструментом державного регулювання Кейнс вважав фіскальну політику, а найваж-ливішим об'єктом — ресурси інвестицій і процентні ставки. Основні твердження кейнсіанської теорії стосуються таких аспектів макроеко-номіки, як нестабільність економіки, відсутність постійної тенденції до рівноваги; звідси випливає необхідність антициклічного державного ре-гулювання і відповідно — можливість впливу на загальногосподарський попит.

Кейнсіанці стверджують: заробітна плата є основним джерелом доходів, а значить — зниження зарплати спричинить скорочення попиту на продукцію і відповідно — на необхідну для її виробництва працю, що викличе безробіття. В економіці може виникнути або безробіття, або інфляція, разом вони виникнути не можуть. Інфляція тлумачиться, як явище, що викликане попитом, або витратами, або світовим співвідношенням цін.

Згідно з теорією Кейнса фіскальна політика, орієнтована на по-долання безробіття, передбачає зростання державних витрат і скорочен-ня податків. Фіскальна політика, спрямована на зниження інфляції, вимагає скорочення державних витрат при зростанні податків. Грошо-во-кредитна політика — порівняно з фіскальною політикою — справляє слабкий вплив на стабілізацію економіки.

Кейнсіанська теорія пізніше була модифікована нео- і по-сткейнсіанцями.

Альтернативні макроекономічні концепції державного регулюван-ня були започатковані у 70-ті роки, коли у країнах з розвинутою ринковою економікою намітилася тенденція до зниження рівня продук-тивності праці та посилення інфляційних процесів, що викликало не-довіру до теорії Кейнса. До основних з них слід віднести монетаризм, теорію раціональних очікувань і теорію "економіки пропозиції".

Монетаризм поширився у бО-ті роки. Його прибічники вважають, що гроші відіграють набагато важливішу, ніж інші чинники, роль для визначення стану ринкової економіки, і відстоюють суто грошову кон-цепцію причин інфляції. Основними твердженнями монетариської теорії є такі аспекти макроекономіки: 1) приватна економіка є стабільною, при цьому простежується постійна тенденція до рівноваги, оскільки ринок самостійно регулюється цінами і кількістю товарів; 2) анти-циклічний державний вплив не реакція, а причина кон'юнктурних ко-ливань; він означає відсутність гарантій для приватного сектора і призводить до помилкових рішень.

Теорія раціональних очікувань дістала свого поширення з середи-ни 70-х років, коли в економіці підвищилися рівні інфляції та без-робіття, виникла стагфляція. Ця теорія виходить з того, що усі ринки є висококонкурентними, рівноважні ціни швидко пристосовуються до нових ситуацій, зарплата і ціни можуть як підвищуватися, так і зни-жуватися. Ринкові суб'єкти поводять себе раціонально, в очікуванні зростання цін розширюється ринковий попит, стимулюючи нове зро-стання цін. Таким чином, ефективність стабілізаційної політики держа-ви зводиться до нуля.

Теорія "економіки пропозиції" пов'язує стагфлящю з державним втручанням в економіку, а саме із зростанням податків, які негативно бпливають на стимули до праці. Через це центральну роль вона відводить ринковим механізмам стабілізації. Прихильники теорії "еко-номіки пропозиції" виступають за підтримку великих скорочень по-датків, переходу від прогресивних до регресивних податків, розглядаючи це як умову стимулювання заощаджень та інвестицій.

Західноєвропейська модель

В регулюванні ринку країн Західної Європи можна ви-ділити два періоди: інтенсивного розвитку механізмів дер-жавного регулювання і дерегулювання.

Криза 1929—1933 р.р. оголила глибоку невідповідність між реальною дійсністю і пануючою серед економістів дум-кою про ефективність конкуренції. В цей період в Західній Європі почали широко використовуватись різні форми втру-чання держави в економіку. В довоєнний і післявоєнний пе-ріод розвиток господарських систем Західної Європи відбу-вався у відповідності з основними рецептами кейнсіанства.

Це проявилось в застосуванні різних інструментів дер-жавного регулювання з метою стабілізації економічної кон'-юнктури, згладжування циклічних коливань, забезпечення макроекономічних умов для підтримки високих темпів зрос-тання і якомога повнішої зайнятості.

Зросла частка національного доходу, який перерозподіляв-ся через державну бюджетну систему. Був створений великий державний сектор через націоналізацію деяких галузей , господарства і через створення державних і змішаних під-приємств в провідних галузях економіки. В періоди, коли виникала загроза розладу економіки, такі галузі інфраструк-тури як транспорт, зв'язок, водопостачання, енергетика та інші націоналізувались. Держава активно кооперувалась з приватним капіталом, беручи на себе відповідальність за створення нових галузей і реконструкцію старих. В 50—70-х роках отримало розвиток нормативне регулювання в сфе-рі тривалості і умов праці, найму і звільнення. Цьому пе-ріоду характерний розвиток різних форм програмування і планування національної економіки. Так, зокрема система планування у Франції в цей період пройшла два етапи. Пер-ший відноситься до післявоєнного періоду, для якого харак-терне досить сильне втручання в економіку, прийняття обо-в'язкових для підприємств планів. В 70-х роках був здій-снений перехід до індикативного планування, яке дозволило на демократичній основі координувати позицію держави і приватного бізнесу.

Разом з тим, методи дефіцитного фінансування економіки в поєднанні з експансіоністською політикою кредитних орга-нів, які застосовувались в якості державного регулювання рин-ку в Західній Європі, сприяли інфляції. Тому з початку 80-х років .в них розгорнулась боротьба за скорочення масштабів такого втручання і скорочення державного сектора в економіці.

У механізмі регулювання сучасного ринкового господарст-ва країн Західної Європи почало формуватись нове співвід-ношення між конкурентно-ринковими методами і державним регулюванням. Якщо раніше все зв'язувалось, головним чи-ном, здержавшім втручанням в функціонування приватне- капіталістичного господарського механізму, то у