Політику держави щодо механізмів здійснення інвестиційної діяльності, а також пріоритетних напрямів інвестицій називають інвестиційною політикою; це найважливіша складова економічної політики держави. Інвестиційна політика держави в будь-який момеьт розвитку економіки зумовлена цілим рядом факторів: станом основних виробничих фондів і ефективністю їх використання; ступенем розвитку форм власності і рівнем централізації управління; типом відтворення; рівнем науково-технічного прогресу; структурою суспільного виробниц-тва і завданнями щодо її зміни. Особливість інвестиційної політики держави в Україні визначається ситуацією, яка склалася в інвести-ційному комплексі та в інвестиційній діяльності. Їй властиві:

надзвичайно низькі темпи оновлення виробничого апарату, внаслідок чого основним фондам промисловості, транспорту та будівництва властиве 50—60%-не зношення;

зниження інвестиційної активності суб'єктів господарської діяльності — підприємств, організацій, інших юридичних осіб;

різке зниження питомої ваги нагромадження, яка становить близь-ко 17,4% національного доходу;

деформована структура економіки у бік гіпертрофії оборонної і видобувної промисловості, її витратний характер;

зниження питомої ваги амортизаційних відрахувань у структурі витрат на фінансування технічного розвитку підприємств;

хронічний дефіцит оборотних засобів підприємств за умов інфляції, через що виникає необхідність використання кредитних ре-сурсів;

напруженість державного і місцевого бюджетів, внаслідок чого скорочуються можливості бюджетного фінансування інвестицій.

Із стадії інвестиційного буму Україна перейшла у стадію інвестиційної стагфляції.

З огляду на це інвестиційна політика України включає: 1. Збільшення частки інвестицій у технічне переозброєння і ре-конструкцію. Приріст виробничих потужностей за рахунок нового будівництва здійснюватиметься лише у випадках, коли запровадження такої потужності визначене як пріоритетне. Для активізації діяльності підприємств у технічному переозброєнні виробництва пропонується ви-користовувати кошти, отримані від приватизації. 50% коштів від при-ватизації держава повинна віддати на підтримку його технічного розвитку як кредит на максимально пільгових умовах, включаючи і безпроцентний кредит.

2. Нарощування у міру можливості частки нагромаджень у національному доході і внутрішньому валовому продукті. З цією метою пропонується на наступні 3—5 років встановити, що у видатках бюджету України обсяг витрат на інвестування розвитку народного господарства повинен бути фіксованим щодо обсягу валового національного продукту.

3. Збільшення частки капітальних вкладень за рахунок власних коштів підприємств і скорочення питомої ваги централізованих капітальних вкладень. Спрямування державних інвестицій на будівництво об'єктів пріоритетних галузей у кожному конкретному ви-падку може здійснюватися лише за умов, що вони є частиною реалізації конкретної програми, а їх реалізація забезпечує: технологічний прорив економіки, оновлення виробничого апарату і розвиток експортного по-тенціалу; жорстку економію, ресурсозбереження, зниження ма-теріаломісткості, застосування економчно чистих технологій; проведення робіт з технічного переозброєння і модернізації у межах 1—2 років з метою поліпшення якості і підвищення конкуреитоздатносгі виробів.

4. Переорієнтація інвестицій у пріоритетні галузі народного гос-подарства з метою реалізації структурної перебудови економіки. Пріоритетними галузями, в які першочергово спрямовуватимуться цен-тралізовані інвестиції, є:

технічне переозброєння і модернізація підприємств галузей АПК (харчової, м'ясно-молочної, рибної, мукомельної, комбікормової промис-ловості), лісової і деревообробної, легкої, медичної;

структурна перебудова у машинобудівному і оборонному комп-лексі, їх конверсія у напрямі зростання виробництва товарів народного споживання, складно-побутової техніки, запасних частин для авто-мобілів, мотоциклів, механізмів для сільського господарства і садово-го-роднього інструменту;

розвиток паливно-енергетичного комплексу України для тепло-енергозабезпечення потреб держави і підприємств хімічної і нафто-хімічної промисловості, пов'язаних з випуском полімерних прогресивних і конструкційних матеріалів та виробів; підтримка металургійної промисловості;

підтримка охорони навколишнього природного середовища, спо-рудження природоохоронних об'єктів.

Пріоритети, звичайно, уточнюватимуться у міру змін, що відбуватимуться в економіці України, але вони матимуть соціальну орієнтацію.

5. Розширення джерел фінансування капітальних вкладень. Окрім традиційних (централізовані капітальні вкладення за рахунок держав' ного і місцевих бюджетів, кошти підприємств і організацій, колгоспів), розширюється частка державного кредиту, коштів населення, кредитів комерційних банків. Поступово передбачається створення одного з най-важливіших елементів ранкової економіки — ринку капіталів. Нині діють лише окремі його елементи (банківська система, випуск акцій, державних цінних паперів).

6. Залучення іноземних інвестицій і кредитів. Для цього передба-чається дозволити комерційним банкам проводити усі зовнішньоеконо-мічні операції, створити пільгові умови для інвестиційних компаній та фондів.

Інвестиційна політика держави здійснюється через механізм де-ржавного регулювання.

Загальна-характеристика механізму державного регулювання інвестиційної діяльності

Інвестиції (у даному разі беремо капітальні вкладення) — це, як відомо, лише витрати, які самі по собі перетворитися в основні фонди не можуть, їх реалізація здійснюється в процесі інвестиційної діяльності. Стосовно капітальних вкладень така діяльність виражається у створенні проектно-кошторисної документації, виконанні будівельно-монтажних робіт та придбанні устаткування.

Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Ук-раїні визначається Законом України "Про інвестиційну діяльність". Во-но здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики.

Державне регулювання інвестиційної політики визначається: 1) показниками економічного і соціального розвитку України; 2) ре-спубліканськими і регіональними програмами розвитку народного гос-подарства; 3) державним і місцевими бюджетами, передбаченими в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає уп-равління державними інвестиціями, а також регулювання умов такої діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками.

Управління державними інвестиціями здійснюється загальнодер-жавними та місцевими органами державної влади. На макрорівні пи-тання регулювання інвестиційної діяльності та розвитку будівельного комплексу вирішує Міністерство економіки України, у складі якого є відділ будівельного комплексу та промисловості будівельних матеріалів, і Міністерство у справах архітектури та будівництва, у складі якого функціонує управління з реалізації інвестиційних програм і державного замовлення.

Управління державними інвестиціями включає планування, виз-начення умов і виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є прогнози економічного і соціального розвитку України; схеми розвитку і розміщення продуктивних сил; цільові науково-технічні і комплексні програми; техніко-економічні обгрунтування доцільності таких інвестицій. Виконання функцій щодо прийняття рішень з бюджетних асигну-вань в інвестиції