Стратегія пріоритетів визначається на підставі відповідних цільових комплексних, галузевих (міжгалузевих) і територіальних про-грам. Це робиться у зв'язку з тим, що за умов скорочення бюджетних інвестицій держава не спроможна забезпечити розвиток усіх пріоритетних напрямів. Незважаючи на те, що Міністерство економіки України визначило пріоритетні напрями здійснення інвестицій у розвиток народного господарства України, державну підтримку мають про-грами, що є невідкладними,

На основі здійснених розробок і необхідних розрахунків Верховна Рада України затверджує у складі основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки обсяги державних інвестицій, здійсню-ваних за рахунок коштів республіканського бюджету.

Загальний обсяг бюджетних асигнувань спрямовується не лише на здійснення цільових комплексних програм, а й на розвиток соціальної інфраструктури загальнодержавного значення з формуванням переліку цих об'єктів.

Для пріоритетних об'єктів інвестування у соціальній сфері пере-дбачається дві форми інвестування — у вигляді: а) бюджетних асигну-вань; б) державного кредиту.

Соціальну сферу у містах і селищах міського типу передбачається розвивати за рахунок місцевих бюджетів відповідних Рад народних де-путатів. Заходи, пов'язані із аварією на Чорнобильській АЕС, фінансуються за рахунок відрахувань підприємств і організацій.

Усі розрахунки по інвестиціях і розподіл асигнувань за напрямами і міністерствами, відомствами здійснюють при формуванні державного плану соціально-економічного розвитку України.

У свою чергу міністерства і відомства конкретизують ці обсяги за відповідними програмами, напрямами і об'єктами та забезпечують цільове використання державних коштів через виконання завдань де-ржавного замовлення (державного контракту).

Республіканське державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві — одна з основних форм реалізації загально-державних інвестицій. Замовлення (контракт) розміщується, як прави-ло, на конкурсні^ основі з урахуванням економічної вигідності того чи іншого замовлення. Об'єкти республіканського державного замовлення (державного контракту) приймаються до експлуатації у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Державні (республіканські), міждержавні ти регіональні інвестиційні проекти та програми, що реалізуються за рахунок бюджет-них та позабюджетних коштів, підлягають обов'язковій державній екс-пертизі. У разі потреби експертиза окремих інвестиційних проектів і програм може здійснюватися експертними комісіями, створюваними Верховною Радою України.

Поряд із державним управлінням і державним фінансуванням інвестицій здійснюється регулювання умов інвестиційної діяльності. Ос-новні важелі такого регулювання:

система податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподатку-вання, податкових ставок і пільг. З метою регулювання інвестиційного попиту Верховна Рада України може ввести диференційований податок на інвестиції;

проведення кредитної та амортизаційної політики, у тому числі шляхом прискореної амортизації основних фондів (пільги з амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування);

надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, суб-венцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, вироб-ництва;

державні норми та стандарти; антимонопольні заходи; роздержавлення та приватизація;

визначення умов користування землею, водою та іншими природ-ними ресурсами; політика ціноутворення;

проведення експертизи інвестиційних проектів; інші заходи.

Окрім засобів державного регулювання інвестиційної діяльності, передбачених Законом України "Про інвестиційну діяльність", як регу-лятори можуть виступати пільги, що надаються при виконанні держав-ного замовлення (державного контракту). Зокрема, за встановленою Концепцією державного замовлення на 1993 р. (постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.92 р. за № 400) з метою підтримки держав-ного замовлення щодо запровадження в дію виробничих потужностей. об'єктів було передбачено:

зменшення ставки оподаткування доходу, отриманого від виконан-ня державного замовлення;

надання пріоритетного права на одержання коротко- і довгостро-кових позик у комерційних банках-контрагентах Уряду;

проведення прискореної амортизації активної частини основних фондів.

Система регулювання умов інвестиційної діяльності не є стабільною і коригується залежно від економічної політики держави у кожний конкретний період, ступеня інвестиційної активності суб'єктів господарювання тощо.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАРОДНОГОСПОДАРСЬКИХ КОМПЛЕКСІВ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Склад народногосподарських комплексів промислового виробництва і загальна характеристика державного регулювання його розвитку

Промисловість України включає такі галузі: електроенергетику, нафтовидобувну, газову, вугільну, торф'яну промисловість, чорну мета-лургію, кольорову металургію, хімічну та нафтохімічну промисловість, машинобудівну і металообробту, лісову, деревообробну та целюлозно-паперову, промисловість будівельних матеріалів, скляну та фарфоро-фа-янсову, легку, харчову, мукомольно-круп'яну, комбікормову, мікробіологічну, медичну, поліграфічну та інші галузі промисловості.

Галузевий поділ промислового виробництва покладений в основу галузевого державного регулювання і реалізується через систему міністерств і державних комітетів.

Об'єктами державного регулювання на макроекономічному рівні виступають міжгалузеві народногосподарські комплекси. Міжгалузевий народногосподарський комплекс — це єдина господарська система, яка включає в себе групу взаємозв'язаних галузей і покликана забез-печити потребу народного господарства у певному виді кінцевої про-дукції (послуг). Кожен комплекс містить ряд спеціалізованих галузей, технологічно, економічно і організаційно пов'язаних між собою.

До складу народногосподарських міжгалузевих комплексів про-мислового виробництва належать комплекси: паливно-енергетичний, ме-талургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий. У паливно-енергетичний *комплекс входять галузі, які спеціалізуються на видобутку і збагаченні палива, геології, електроенергетиці та галузі електрофікації. Мета-лургійний комплекс об'єднує чорну та кольорову металургію. У маши-нобудівний комплекс включена основна частина підприємств галузей верстатобудування, важкого і середнього машинобудування, приладобудування. До хіміко-лісового комплексу входять підком-плекси хімічний і лісовий, які забезпечують випуск прогресивних ма-теріалів. Частина галузей промисловості є складовими агропромислового комплексу (мікробіологічна, борошномельно-круп'яна, комбікормова та інші галузі), інвестиційного (інвестиційне машинобудування, промис-ловість будівельних матеріалів), комплексу соціального розвитку (ви-робництво товарів народного споживання, легка, місцева промисловість).

Державне регулювання промислового виробництва здійснюють у складі Міністерства економіки України: департамент розвитку базових галузей промисловості та виробничої інфраструктури, у складі якого функціонують відділ економіки вугільної, нафтової та газової промис-ловості, відділ економіки чорної та кольорової металургії, відділ еко-номіки хімічного та нафтохімічного комплексів, відділ економіки