Проте механізм державного регулювання не відкидаєть-ся. Практикується більш гнучке поєднання його з ринковим регулюванням. Механізм індикативного планування заміню-ється стратегічним.

Чітко виявились два нових підходи в державному регу-люванні ринкового господарства: імакрорегіулювання, зас-новане на податково-бюджетному і кредитно-грошовому ін-струментарії, та індустріальна політика, спрямована на структурну перебудову економіки.

Кредитно-грошове регулювання націлене на отримання інфляційного зростання цін, переборення тенденцій знецінен-ня грошей в обігу. Використовуючи «обережну» грошово-кредитну політику, спрямовану ка отримання зростання гро-шових доходів, країни Західної Європи добились зниження темпів інфляції. Макроекономічна політика державних ор-ганів у країнах Західної Європи спрямована на створення максимально сприятливих умов для приватного прибутково-го нагромадження капіталу.

Перебудова податкових систем здійснюється в бік змен-шення масштабів оподаткування фірм 1 ступеня перерозпо-ділу національного доходу через систему подоходного подат-ку. У 80-х роках практично в усіх країнах Західної Європи відбувалось скорочення соціальних витрат з державного бюджету. Сповільнилось зростання державних інвестицій, а в деяких випадках мало місце їх скорочення в промисло-вість та інфраструктуру.

Структурна політика країн Західної Європи спрямована на зростання виробничого потенціалу і динамізацію еконо-мічного розвитку. Це здійснювалось шляхом денаціоналізації економіки і приватизації частини державної власності в про-мисловості і сферах інфраструктури. Особливо активно ці процеси відбувались у Великобританії та Франції.

Разом з тим у 80-і роки одночасно у ряді країн Західної Європи — Франції, Австрії, Греції, Іспанії — ще деякий час діяв радикально-рефирмістський варіант неокейнсіянської моделі регулювання соціально-економічних процесів. Держа-ва й надалі активно втручалася в економіку і сферу праці.

В системі державного регулювання головну роль стали відігравати питання довгострокового зростання, сприяння розвитку малого бізнесу, стимулювання науково-технічного прогресу. Проведення циклу робіт від наукових досліджень до виробничого використання вимагає великої концентра-ції фінансових, матеріальних, інтелектуальних ресурсів, то-му держава втручається в розвиток. НТП. Вона фінансує зна-чну частину ресурсів на роз.виток науково-дослідних кон-структорських робіт, підготовку наукових і технічних кадрів.

Європейські країни виробили засоби стимулювання рин-кових підприємств (венчурного бізнесу), які працюють на найновіших напрямках науково-технічного прогресу, шляхом безпосереднього виділення державних кредитів, зниження оподаткування на біржові доходи, надання державних га-рантій.

Особливістю сучасного західноєвропейського ринку є ін-теграція і перехід від внутрідержавного до міждержавного його регулювання. І на національному і на міждержавному рівнях здійснюється певне втручання в господарське життя ЄС з боку Комісії Європейської співдружності. Ради Мініст-рів ЄС, Європейського парламенту і суду ЄС.

Американська модель

Сучасна ринкова економіка СІІІА є не стихійною, а регу-льованою державою. Основою цього є те, що поряд з при-ватною тут існують інші альтернативні форми власності, включаючи колективну (суспільну). Тому, по суті, ринкова економіка в США є змішаною економікою.

Як і в Західній Європі, у США механізм державного ре-гулювання пройшов декілька етапів. На початку 70-х років у режимі жорсткого адміністративного регулювання перебували такі галузі економіки США, як залізничний транспорт, цивільна авіація, автомобільний, вантажний транспорт, те-лефонний зв'язок і т. д. Основними причинами введення жо-рсткого регулювання даних галузей економіки були обме-ження монополії і обмеження конкуренції. В ролі основних методів застосовувались пропонування процедур ціноутво-рення або пряме встановлення цін, тарифів, обмеження цін і тарифів, обмеження .доступу в галузь, лімітування норм прибутку, на капітал. В арсеналі елементів державного регулювання ринку США важливе місце зайняло державне програмування економіки, яке охопило розробку як загаль-нонаціональних, так і регіональних програм.

У 80-і роки США, як і ряд західноєвропейських країн, відмовились від традиційної системи регулювання, яка грун-тувалась на кейнсіанській моделі і замінили її системою, ос-нованою на проведені політики монетаризму і економічної теорії «пропозиції». Держава регулює відносини сторін, за-безпечує їх свободу, стимулює чесну ділову активність і ка-рає тих, хто ігнорує право та інтереси суб'єктів ринку. Особ-ливістю такого регулювання в США є дозвільний характер замість заборонного. «Економіка пропозиції», для якої ха-рактерна ідея центральної ролі ринку, була покладена в основу функціонування економіки в політиці Р. Рейгана.

Наприкінці 70-х початку 80-х років процес «дерегулювання» розгорнувся у першу чергу в найбільш регульованих галузях. Поряд з плюсами — зростання продуктивності, зниження цін і розширення споживчого вибору, дерегулю-ванпя мало і мінуси. Посилення конкуренції викликало дея-кі порушення умов безпеки на транспорті, ріст безробіття і падіння заробітної плати в дерегульованих галузях. В кре-дитно-грошовому секторі дерегламентація призвела до за-криття ряду місцевих банків і відділень, а також зростан-ня цін обслуговування і скорочення можливості вибору пос-луг. Тому, хоч і повернення до режиму регулювання в попе-редніх формах, очевидно, не відбувається, адміністрація США і надалі практикує застосування певних форм дер-жавного регулювання ринку.

В умовах сучасної ринкової економіки, яка характеризу-ється наявністю великої кількості не тільки малих і середніх підприємств, але й монополізованих комплексів, ринкове саморегулювання доповнюється і формується в механізм ці-леспрямованого макроекономічного регулювання.

При цьому зусилля держави концентруються на недопу-щенні монополізму, контролі за реалізацією антимонополь-ного законодавства, стимулюванні передових технологій.

В сучасний період держава виконує багаточисленні функ-ції за контролем економічної діяльності: видає закони, спря-мовані проти фальсифікації продуктів, здійснює митний ко-нтроль, регулює діяльність комунального і залізничного транспорту, контролює виконання законів про працю і соціа-льне забезпечення, встановлення мінімуму і максимуму цін, громадські роботи, національну оборону, національне і місцеве оподаткування, реалізацію постанов про мінімум заро-бітної плати, регулює зональні ціни.

В практиці державного регулювання економіки США широко використовується система державних замовлень. Фактично через систему державних замовлень тут створено такі галузі, як атомна, аерокосмічна промисловість, електро-технічна та інші. Дві третіх державних замовлень розмі-щується у виробництві засобів зв'язку, телемунікацій', елек-троніки, енергетики тощо. Основним інструментом державно-монополістичного господарювання та регулювання замов-лень