В економіці скандинавських країн домінує Швеція, для якої характерна змішана економіка, поєднання ринкових відносин на конкурентних началах з активним втручанням держави в економіку. Це дозволяє виділити особливу Шве-дську модель ринкової економіки, як соціал-демократичний варіант розвитку. В структурі власності Швеції поєднується приватна, державна і кооперативна. Роль державного сек-тора полягає в акумуляції і перерозподілі значних грошових сум на соціальні та економічні цілі. Економічна політика де-ржави спрямована на такі цілі: підтримка високої і стабіль-ної зайнятості, забезпечення швидкого економічного зростан-ня, вирівнювання доходів, підтримка регіональної економі-чної рівноваги, досягнення прийнятливої стабільності цін, охорона навколишнього середовища, забезпечення роботою, співучасть у виробництві і зростання допомоги країнам, що розвиваються. Складовими елементами економічної політи-ки є податкова, грошова, політика на ринку праці, регіона-льна політика.

За обсягом державного втручання в економічне життя Швеція займає перше місце в світі. Центральний уряд робить вплив на економіку в основному через систему еконо-мічних важелів. Головний з них — державний бюджет. У 1989 р., наприклад, державні витрати досягли 61% валово-го внутрішнього продукту країни. Більше 50% державних витрат складають трансферні платежі (житлові субсидії, допомога на дітей, сільськогосподарські і промислові субси-дії, виплати державних процентів по державному боргу). Решта державних витрат — інвестиції та державне спожи-вання.

Для виконання функції державного регулювання тут при Міністерстві фінансів створено економічний відділ. Він складає декілька альтернативних варіантів економічного розвитку і програми, які носять характер рекомендацій для економічної політики уряду щодо частки нагромадження, роз-поділу ресурсів між різними сферами, стану платіжного ба-лансу.

Заслуговує на увагу сформована методика програмування, яка охоплює декілька етапів: збір інформації, перевірка ре-алістичності прогнозів і проектів з точки зору використання національного доходу на фонд нагромадження і фонд спо-живання, формування декількох варіантів розвитку.

У державному регулюванні економіки Швеції спостерігає-ться поєднання кейнсіанської ідеї регулювання «ефективного попиту» і підтримання рівня зайнятості з використанням різних методів стримування інфляції. Втрата соціал-демо-кратами Швеції політичної влади на парламентських вибо-рах в 1991 р. означає послаблення даної моделі регулюван-ня, але не свідчить про її безперспективність.

Шведська модель має певні недоліки і ряд позитивних рис, які доцільно було б врахувати, формуючи механізми державного регулювання економіки в Україні. Інфляція і відносно скромне економічне зростання стали результатом політики повної зайнятості і політики рівності. Небажання уряду застосовувати рестрективні податкові і грошові захо-ди в періоди високої кон'юнктури стало причиною неудач в підтриманні економічної стабільності, особливо у 80-і роки. Помилками шведської моделі є також те, що уряд покла-дав відповідальність за політику цін на профспілки, хоча за це відповідає уряд.

Разом з тим, політика вирівнювання через систему про-гресивного оподаткування і державних послуг дала хороший ефект. Заслуговує на увагу активна політика на ринку пра-ці. Очевидно, що затрати уряду на перепідготовку робочої сили і субсидії на підвищення мобільності дають більший ефект, ніж затрати коштів на утримання безробітних. Голо-вне, що шведська модель дозволяє обмежити стихію ринку і не боятися його,

Для Фінляндії характерний високий рівень державного регулювання економіки і значна роль держави в підприєм-ницькій діяльності. Державні і напівдержавні компанії скла-дають 14% загального числа великих промислових компаній країни. Вони забезпечують 35% сумарних продаж, викону-ють 30% загального обсягу експортних операцій, зосеред-жують на своїх виробництвах 25% робочої сили.

Найважливішим інструментом державного регулювання економіки у Фінляндії є оподаткування. Податкові органи країни наділені правами дізнання і слідства. Система опо-даткування Фінляндії включає декілька прямих і непрямих податків. Основними прямими податками є державний подо-ходний податок, комунальний подоходний податок, майно-вий податок. Найважливішими непрямими податками є пода-ток з обороту, митні податки, зрівняльний податок і акцизи на автомобілі, алкогольні напої, тютюн і деякі інші товари.

У системі заходів державного регулювання значне місце займає забезпечення здорової і діючої конкуренції. Цими питаннями займаються Рада по вивченню конкуренції при Міністерстві торгівлі і промисловості, відомство з питань конкуренції, яким підпорядковуються губернські правління. В своїй роботі ці державні органи керуються антимонополь-ним законодавством Фінляндії, метою якого є «захист здо-рової конкуренції» від практики необгрунтованих обмежень. Згідно з фінським законодавством довільна приватна прак-тика може вважатись як така, що. обмежує конкуренцію, якщо вона знижує ефективність підприємницької діяльності, негативно впливає на операції інших компаній і веде до до-мінуючого становища на ринку. Відомство з питань конку-ренції може зобов'язати підприємців, які займають моно-польне становище на ринку, подати звіт про придбання під-приємств, закупку контрольного пакету акцій і т. п. Якщо підприємницька практика не відповідає антимонопольному законодавству, застосовуються заходи щодо усунення недоліків, санкції, які в окремих випадках закінчуються притяг-ненням до кримінальної відповідальності.

В рамках фіскального законодавства діяльність фірм по-вністю незалежна. Держава визначає лише загальні умови діяльності компанії через законодавство, грошову і кредит-ну політику, валютний контроль, оподаткування, правила техніки безпеки, норми щодо захисту навколишнього середо-вища, стандарти і т, п.

Велика роль держави у вироблені політики експорту, яка в значній мірі визначає розвиток Фінляндії.

У практиці державного регулювання країн Північної Єв-ропи заслуговує уваги механізм регулювання природоохорон-ної діяльності, який найбільш відпрацьований у Данії. Ін-вестиції на охорону навколишнього середовища в цій країні складають близько 7,5% сукупних державних інвестицій, що дозволило країні здійснити за останнє десятиріччя набли-ження до еталона екологічної цивілізованої держави'. Дер-жавна політика Данії спрямована на сприяння розвитку еко-логічно чистих виробництв, розробку безвідходних техноло-гій, технологій утилізації відходів виробництв і побуту, ви-робництва устаткування для охорони навколишнього середо-вища.

Моделі державного регулювання становлення і розвитку ринкового господарства в