2. Учинення вибухів, підпалів чи інших дій спрямованих на зруйновання або пошкодження об'єктів, які мають важливе народогосподарське чи оборонне значення.

Зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, учиняються тільки з прямим умислом. Суб'єкт злочину, як передбачено законом, може використовувати для досягнення своєї мети не тільки вибухи і підпали, але й інші способи вчинення цього злочину, наприклад, порушуючи нормальний режим роботи автоматичних систем управління повітряним транспортом, виводячи з ладу радіомаяки; організовуючи зіткнення потягів, повітряних, морських та річкових суден та інше.

Зруйнування майна — це доведення його до повної непридатності, коли його ремонт неможливий із технічних причин або з економічної точки зору не виправдає себе.

Під пошкодженням того чи іншого майна слід розуміти доведення його до часткової непридатності; а для його використання за призначенням слід витратити значні кошти на ремонт.

Диверсію можна учинити шляхом бездіяльності. Можливість зростає і набирає реальної загрози в теперішній час. Наприклад, неподача в потрібний момент відповідної команди або невимикання звичайного вимикача може привести до більш серйозних наслідків, ніж активні дії будь-якої диверсійної групи.

Як диверсія така бездіяльність може кваліфікуватися тільки за наявності мети ослаблення держави.

3. Масові отруєння.

Масове отруєння — це злочинна ворожа діяльність, яка полягає в спричиненні шкоди життю і здоров'ю великої кількості людей шляхом внесення отруйних високотоксичних речовин у продукти харчування, джерела води для пиття, у повітря. Під отруєнням розуміється хворобливий стан організму людини внаслідок попадання в нього отруйних речовин. Особлива суспільна небезпечність отруєння полягає в тому, що при цьому може наступити смерть.

При вчиненні диверсії в цій формі діяння винного спрямовані на виведення з ладу маси людей, що може спричинити шкоду не тільки економіці України (адже саме люди є основою виробничих сил суспільства), але й посіяти паніку серед населення, спричинити негативні соціально-психологічні та політичні наслідки.

Диверсія, учинена у цій формі, визнається закінченим злочином у випадках, коли в результаті суспільно-небезпечних дій суб'єкта злочину спричиняється смерть або завдається шкода здоров'ю великої кількості людей. При цьому слід мати на увазі вид використання отруйних речовин, спосіб їх розповсюдження. Береться до уваги також характер та наслідки отруєння (наявність чи відсутність смертельних випадків, заподіяння серйозної шкоди здоров'ю потерпілим). Якщо масове отруєння відбулося, тобто завдана реальна шкода життю та здоров'ю людей, то має місце диверсія у формі масових отруєнь. Якщо дії, спрямовані на масове отруєння людей, не призвели до реальної шкоди, то, очевидно, мова повинна йти про диверсію у формі вчинення дій, спрямованих на масове знищення чи заподіяння шкоди здоров'ю (замах на диверсію).

При вирішенні питання про правову оцінку факту внесення отруйних речовин у продукти харчування слід виходити зі спрямованості умислу винного, маючи при цьому на увазі, що саме життя та здоров'я людей є безпосереднім об'єктом диверсії у цій формі.

4. Поширення епідемії

Під епідемією розуміється безперервний процес поширення один за одним інфекційних захворювань, їх значне поширення серед людей у тому чи іншому населеному пункті, на тій чи іншій місцевості або в районі, які перевищують рівень звичайної захворюваності на цій території. В основі епідемії лежить епідемічний процес, тобто процес передачі збудника інфекції та безперервний ланцюжок послідовних взаємопов'язаних станів, які розвиваються в колективі.

Діяння, спрямовані на розповсюдження епідемії, можуть носити різноманітний характер, але вони завжди спрямовані на спричинення смерті або розладу стану здоров'я у великій кількості людей.

Оцінюючи розповсюдження того чи іншого захворювання як епідемію, слід враховувати як характер хвороби, так і число осіб, які заразилися нею. Основним при цьому виступає не число захворювань, а їх характер, тобто не кількісний, а якісний показник.

Зараження навіть невеликої кількості людей серйозним захворюванням (віспа, холера, чума, СНІД) слід розцінювати як поширення епідемії. Зараження такої ж кількості осіб менш небезпечними хворобами, наприклад, грипом, не може розглядатися як епідемія. Поширення менш серйозного захворювання може розцінюватись як епідемія, якщо воно розповсюдилось на значну територію при захворюванні великої кількості людей.

Способи розповсюдження інфекційних захворювань при цьому можуть бути різноманітними. Вони можуть виражатися в розповсюдженні хворобливих бактерій та вирусів, що викликають епідемію через їжу, воду, повітряно-краплинним шляхом, шляхом розпилення аерозоля, шляхом зараження медикаментів чи медичних приладів, а також порушеннями правил по боротьбі з розповсюдженням епідемій.

5. Поширення епізоотій

Пиширення епізоотій — це вчинення діянь, спрямованих на захворювання великої кількості тварин на значній території заразною хворобою (сип, сибірська виразка, свиняча чума, ящур тощо). Епізоотія — це безперервний процес розповсюдження заразних інфекційних або інвазійних хвороб, пов'язаних з передачею збудника від заражених тварин здоровим. Характеризується епізоотія широким розповсюдженням хвороби, яка охоплює господарство, район, область, державу.

Виникнення епізоотії можливо лише при наявності комплексу взаємопов'язаних елементів, які являють собою епізоотичний ланцюжок: джерело збудника інфекції (хвора тварина або тварина мікробоносій, фактори передачі збудника інфекції (об'єкти неживої природи) або живі переносники; тварини, які хворіють. Характер епізоотії залежить: протяжність інкубаційного періоду, співвідношення хворих і сприятливих для хворіння тварин, умов утримання тварин і ефективності протиепізоотичних заходів.

Питання про те, з якого часу заразні захворювання тварин слід вважати епізоотією, вирішується в залежності від характеру захворювання, його наслідків та площі