Правами юридичних осіб наділяються не тільки такі колек-тивні утворення, які діють з метою одержання прибутку, але, й різноманітні установи, об’єднання громадян, релігійні органі-зації тощо. Не переслідуючи як основну мету своєї діяльності одержання прибутку, ці організації, однак, є учасниками ци-вільного обороту, тобто часто змушені вступати в цивільно-пра-вові відносини і набувати майнових та особистих немайнових прав і обов’язків.

Установою може бути визнана організація, яка створюється і фінансується власником для здійснення управлінських, соціально-культурних та інших функцій некомерційного характеру. До них, зокрема, відносяться державні установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів, за винятками, встановленими законом (ч. І ст.24 ЦК України). Ними є органи державної влади й управління (обласні та районні державні адміністрації, місцеві Ради, їх відділи і управління, міністерства, відомства тощо), органи прокуратури і суду, установи соціально-культурного характеру (вузи, лікарні, музеї, бібліотеки тощо). Оскільки основна діяльність названих установ полягає в здійсненні управлінських, соціально-культурних та інших функцій, а результати цієї роботи не можуть бути оцінені як товар, основним джерелом по-криття їх витрат служать асигнування з бюджету, які витрача-ються відповідно до затвердженого кожній установі кошторису.

Крім асигнувань з державного бюджету, установи можуть одер-жувати доходи від реалізації продукції, виконання робіт, надан-ня послуг або здійснення іншої допоміжної діяльності. Так, вищі учбові заклади силами колективів своїх кафедр або наукових підрозділів ведуть на замовлення інших організацій госпдоговірні наукові дослідження і реалізують їх результати на основі дого-ворів про передачу науково-технічної продукції. Одержані від замовників кошти використовуються на розширення учбово-ла-бораторної бази, житлове будівництво, оплату праці та премію-вання працівників вузу, залучених до виконання госпдоговірних робіт, та на інші цілі. Бюджетні установи повинні витрачати спеці-альні кошти у межах затверджених кошторисів і фактичного над-ходження доходів по кожному виду спеціальних коштів.

Зараз поступово змінюється система фінансування діяльності бюджетних організацій. Вона будується на основі довгочасних стабільних економічних нормативів і фінансових форм, орієнто-ваних на кінцеві результати діяльності. Бюджетним організаці-ям, які досягли встановлених показників роботи, надається пра-во направляти зекономлені кошти на свої соціальні і виробничі потреби. Зокрема, діяльність культурно-освітніх установ (клубів, бібліотек, музеїв, зоопарків тощо) за рахунок бюджетного фінан-сування поєднується з розвитком договірних відносин на госпрозрахунковій основі з іншими організаціями, а також розши-рення платних послуг населенню. Одержані від господарської діяльності кошти залучаються в дохід установи культури і скла-дають його єдиний фонд фінансових коштів. Державна установа відповідає по своїх зобов’язаннях коштами, які є в її розпоряд-женні. При недостатності у державної установи коштів відпові-дальність за її зобов’язаннями несе власник.

До юридичних осіб відносяться і такі державні організації, які фінансуються за рахунок інших джерел, мають самостійний кош-торис і самостійний баланс. На таких засадах можуть створюва-тись органи господарського управління, які фінансуються на ра-хунок відрахувань від прибутків підпорядкованих їм підприємств. В кошторисах цих організацій чітко фіксуються джерела над-ходження коштів і суми видатків, у межах яких і здійснюються господарські та інші операції названих юридичних осіб.

Як юридичні особи в Україні діють різноманітні об’єднання громадян. Право громадян на свободу об’єднання є невід’ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав лю-дини і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвиткові політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об’єднань.

У ст.1 Закону України від 6 червня 1992 р. «Про об’єднання громадян» зазначається, що об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об’єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо), в розумінні цього закону визнається полі-тичною партією або громадською організацією.

Політичною партією є об’єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формування органів влади, місцевого та регіонального само-врядування та представництво в їх складі.

Громадською організацією є об’єднання громадян для задово-лення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Громадські організації створюються і здійснюють діяльність у формі спілок (адвокатів, музикантів та інших), товариств (наприклад. Наукове товариство ім. Т.Шевченка), ко-мітетів (наприклад, Національний олімпійський комітет Украї-ни), асоціацій (наприклад, Українська уфологічна асоціація) тощо. Об’єднання громадян мають право на добровільних заса-дах засновувати або вступати між собою в спілки (союзи, асоці-ації тощо), яким відповідно до їх статутів теж можуть надавати-ся права юридичної особи.

Для виконання поставлених завдань об’єднання громадян формують свою власну матеріальну базу, тобто можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення статутної діяльності. Право власності цих об’єднань виникає шляхом передачі їм майна засновниками, членами (учасниками) або державою, внаслідок сплати членами об’єднання вступних та членських внесків, пожертвувань громадян та організацій тощо. З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об’-єднання можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових уста-нов і організацій із статутом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством. Політичні партії, створювані ними установи і організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, і займатися господарською та іншою комерційною діяльністю, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок,