Суб’єктивна сторона злочинів проти основ національної безпеки характеризується виною у формі прямого умислу. Крім того, для більшості з них обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета підриву або ослаблення держави.

Мотиви злочинів проти основ національної безпеки можуть бути найрізноманітнішими (користь, слабкість, матеріальний розрахунок), і якими б вони не були - це не впливає на кваліфікацію діянь, що розглядаються. Проте мотиви здійснення будь-якого особливо небезпечного державного злочину повинні ретельно досліджуватися, бо без цього не можна правильно кваліфікувати діяння і призначити справедливе покарання.

Виразом високого ступеня суспільної небезпеки злочинів проти основ національної безпеки є заходи покарання, встановлені за їхнє здійснення законом. В якості основних заходів покарання закон передбачає позбавлення волі на тривалі терміни, довічне ув’язнення. В якості додаткових заходів передбачена конфіскація майна.

Отже, злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Без стабільності в суспільстві неможлива й ефективна боротьба зі злочинністю, в тому числі і з такими небезпечними злочинами, як вбивства, зґвалтування, розбої та ін. Тому в КК статті про відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України подані в першому розділі Особливої частини [12, с.18].

Це дає підставу для визнання цих злочинів найбільш небезпечними і віднесення їх законодавцем, як правило, до особливо тяжких або тяжких злочинів (ст. 12 КК України).

Важливість родового об’єкта цих злочинів визначає значною мірою і специфіку їх об’єктивних та суб’єктивних ознак. До таких злочинів віднесена і диверсія (ст. 113 КК України).

Під диверсією законодавець розуміє вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій.

РОЗДІЛ ІІ. Склад злочину, передбачений ст.113 КК України „Диверсія”.

2.1. Об’єкт злочину.

В даний час диверсія - злочин, що рідко зустрічається в судовій практиці. Проте небезпека його настільки велика, що навіть одиничні акти диверсій можуть спричинити серйозної шкоди державі.

В результаті здійснення диверсій можуть бути знищені найважливіші об’єкти народного господарства країни (підприємства, мости, дамби, електростанції, засоби зв’язку, транспорт і т. п.), що завдає великих збитків економічної потужності країни. В результаті здійснення диверсій можуть загинути люди [10, с.24].

Диверсії заподіюють державі не тільки серйозний матеріальний збиток, але і негативно впливають на психологічний стан населення, можуть викликати паніку і інші негативні явища.

В сучасних умовах, з урахуванням створення нових засобів масового ураження величезної руйнівної сили, хімічної і бактеріологічної зброї великої потужності, небезпека диверсії ще більше зростає (згадати хоча б нещодавні події 11 березня 2002 р. в США). Тому відповідні органи держави направляють свої зусилля на попередження диверсій на самих ранніх стадіях здійснення злочину.

Основний безпосередній об’єкт диверсії - безпека держави в економічній, екологічній, воєнній або будь-якій іншій сфері відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії. Економічна система - це економічний базис, складна система відносин, що виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання створюваних благ.

Крім того, для цього злочину характерним є обов’язковий додатковий об’єкт, який має різний зміст у різних формах цього злочину: це життя і здоров’я особи, власність, навколишнє середовище [9, с.263]. Додатковими об’єктами можуть бути: життя, здоров’я людей, екологічна безпека та ін.

Предметом диверсії можуть бути:

1) будівлі, споруди та інші об’єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, від діяльності яких залежить життєдіяльність певних регіонів чи інших великих територій, належне функціонування певних галузей економіки, структур державного управління (електростанції, водо-, нафто-, газо-, нафтопродуктопроводи, мости, дамби, греблі, системи інформаційних комунікацій, вокзали, аеропорти, морські чи річкові порти, метрополітени, підприємства по виробництву грошових знаків України чи інші важливі підприємства, незалежно від форми власності, військові частини тощо), у тому числі підприємства, зруйнування чи пошкодження яких само по собі є фактором небезпеки (хімічні, біологічні підприємства, підприємства з виготовлення вибухових матеріалів і виробів, пожежонебезпечні виробництва чи сховища тощо);

2) стада і колекції тварин, риба, що водиться у ставках та інших водоймищах, пасіки тощо;

3) посіви сільськогосподарських чи інших культур, лісові масиви тощо.

З вищенаведеного видно, що предметом диверсії звичайно є найбільш важливі, ключові споруди, від роботи яких часом залежить життєдіяльність цілих економічних регіонів (дамби, мости, електростанції, водопроводи, склади продовольства, зброї і боєприпасів, і т. д.). Диверсанти, як правило, обирають для здійснення диверсій такі об’єкти, збитки від руйнування яких найбільш відчутні, а зусилля по вчиненню диверсійних актів мінімальні [11, с.44].

2.2. Об’єктивна сторона злочину.

Об’єктивна сторона диверсії проявляється в семи формах, кожна із яких передбачає вчинення суспільно небезпечних дій (зокрема, вибухів і підпалів), спрямованих на:

1) масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров’ю;

2) зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення;

3) радіоактивне забруднення;

4) масове отруєння;

5) поширення епідемій;

6) поширення епізоотій;

7) поширення епіфітотій.

Закон не обмежує перелік способів здійснення диверсії в таких формах, проте загальною характерною властивістю їх усіх є спрямованість на руйнування або пошкодження предмета, на приведення його в повну або ж часткову непридатність. Вони, як правило, - загальнонебезпечні і ефективні. Окрім вибухів і підпалів, до