Злочин є закінченим з моменту вчинення вибуху, підпалу, затоплення, обвалу чи інших дій відповідної спрямованості, незалежно від того, чи фактично настали ті або інші наслідки (наприклад, в результаті вибуху у зв’язку зі слабкою міцністю заряду може взагалі не настати будь-яких помітних наслідків, через дощ може не загорітися підпалене сховище або отрута виявиться неефективною).

Під терміном “вибух” розуміють займання певних об’єктів внаслідок миттєвого хімічного розкладання відповідних хімічних речовин чи їх сумішей та створення сильно нагрітих газів, а підпал - це свідоме викликання пожежі шляхом застосування джерела вогню до певних об’єктів [9, с.243].

Термін “інші дії” включає спрямоване на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров’ю, зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення. Сюди можна віднести, скажімо, пошкодження дамби гідроелектростанції, яке потягло затоплення населеного пункту, вимикання сигналу маяка, наслідком чого стала загибель корабля, пуск ракети, спрямованої на важливий народногосподарський чи воєнний об’єкт, поміщення у воду в місці масового відпочинку людей дроту високовольтної лінії електропередач, організація катастрофи, внесення вірусів у комп’ютерні системи з метою утруднення їхньої роботи або знищення накопиченої на магнітних носіях важливої інформації тощо.

Диверсія може бути спрямована на “масове знищення людей”, тобто позбавлення життя багатьох людей. При цьому конкретна кількість людей, знищення яких можна визнати масовим, визначається з урахуванням обставин справи. Це може бути як декілька тисяч осіб, що скупчені в одному місці під час, наприклад, демонстрації, так і декілька десятків осіб, які знаходяться, скажімо, у будинку посольства, у міському транспорті, дитячому садку, лікарні, відділенні міліції, іншому громадському місці.

Злочин може завдати і “тілесні ушкодження”, під якими розуміється порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних, а під іншою шкодою здоров’ю людей - неврологічний розлад, втрата працездатності тощо.

“Дії, спрямовані на радіоактивне забруднення” можуть полягати, наприклад, у зруйнуванні чи пошкодженні ядерних установок, інших джерел іонізуючого випромінювання, порушенні корпусу, оболонки агрегату, виробу, де знаходяться радіоактивні речовини, шляхом його розбирання чи підпалювання тощо.

Під масовими отруєннями, спричиненими злочином розуміють заподіяння шкоди життю і здоров’ю більш-менш широких кіл населення шляхом їх отруєння. Отруєння особи виявляється у її хворобливому стані, викликане потраплянням в організм отруйної речовини. Небезпека його полягає в тому, що від нього може наступити смерть.Дії, спрямовані на масове отруєння, полягають у домішуванні токсичних (отрутних) речовин до води, повітря, продуктів харчування, лікарських засобів і т. ін.

Доречі, масове отруєння тварин і рослин має кваліфікуватися за ст. 441 як екоцид.

Під епідемією Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” розуміє такий, що відбувається на значній території за відносно короткий проміжок часу, процес масового поширення заразних захворювань людей (чуми, холери, віспи, тифу, дифтерії, туберкульозу, поліомієліту, кашлюку, грипу, правцю, кору тощо), коли показник інфекційної захворюваності серед населення певної місцевості та у певний час перевищує звичайний рівень, характерний для даної інфекційної хвороби, та характеризується відповідною динамікою. Умисне зараження однієї, двох чи кількох осіб венеричною хворобою кваліфікується за ст. 133 (“Зараження венеричною хворобою”), а вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби - за ст. 130 (“Зараження вірусом СНІД чи іншої невиліковної хвороби”). Загибель людей від епідемії охоплюється складом цього злочину і додаткової кваліфікації не потребує.

Дії у формі пошорення епізоотії полягають у безперервному процесі масового поширення заразних (інфекційних та паразитарних) захворювань (сказу, чуми, ящуру, вірусного ентериту, сапу, туберкульозу, сибірки, бруцельозу тощо) сільськогосподарських, домашніх, зоопаркових, лабораторних, диких, циркових тварин та хутрових звірів, домашньої і дикої птиці, бджіл, риби, жаб, молюсків, раків, шовкопрядів, інших представників фауни, а також ембріонів, інкубаційних яєць, заплідненої ікри, зиготи, сперми тощо.

Раніше в радянському кримінальному праві існувала думка про те, що поширення епізоотій вважатиметься диверсією, якщо вищеназвані предмети злочинного посягання перебувають у власності держави [14, с.54].

Значне поширення грибкових, вірусних чи бактеріологічних захворювань сільськогосподарських рослинних культур, лісових насаджень, водних та інших рослин (фомопсису соняшнику, гельмінтоспоріозу кукурудзи, рису чи сорго, опіку плодових, хвороби Пірса винограду, стеблової та жовтої іржі пшениці, пірікуляріозу рису тощо) охоплюється терміном “епіфітотія”. Таке явище може бути спричинене дією шкідників (комах, кліщів, мікроорганізмів) чи фітопатогенів (вірусів, бактерій, грибів).

Об’єктивна сторона у формі поширення епідемії, епізоотії чи епіфітотії, може полягати у розповсюдженні будь-яким способом на території України збудників чи переносників відповідних хвороб (гризунів, комах, кліщів тощо) або навіть у спробі такого розповсюдження.

2.3. Суб’єктивні ознаки злочину.

Суб’єктом злочину виступає фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла віку 14-ти років. Тобто ним може бути як громадянин України, так і іноземець й особа без громадянства. Вік кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину визначається ч. 2 ст. 22 КК України, в якій за скоєння диверсійних дій передбачається можливість застосування заходів кримінального переслідування до особи у віці 14 років.

Щодо суб’єктивної сторони диверсії, то вона характеризується виною у формі прямого умислу і спеціальною метою - ослаблення держави. Характерною ознакою диверсії є те, що вчинення зазначених вище дій не є самоціллю, а використовується винним як засіб досягнення його головної мети - ослаблення держави. Диверсію треба відмежовувати від таких суміжних умисних злочинів, як, наприклад, умисне