Злочин є з формальним складом, а тому на перший план виступає не фактичний результат (ослаблення держави чи принаймні реальна загроза такого ослаблення), а саме вороже ставлення особи до держави.

Мотив (користь, помста та ін.) не впливає на кваліфікацію злочинних дій, але його встановлення необхідне для того, щоб визначити характер і спрямованість умислу винного і мету скоєних дій.

При вирішенні питання про те, з якою ціллю діяв винний, слід враховувати особу останнього, спосіб здійснення злочину, обстановку, важливість об'єкту, а також заподіяний збиток і інші обставини, узяті в сукупності.

РОЗДІЛ ІІІ. Особливості кваліфікації.

При кваліфікації злочинного діяння з ст. 113 КК України „Диверсія” необхідно враховувати наявність суміжних з ним злочинів, таких як умисне вбивство, терористичний акт, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, умисне знищення або пошкодження майна та інші.

Особливе значення в сучасних умовах має відмежування диверсії від терористичного акту в формі диверсії та екоциду. Тому ми детальніше, в даній курсовій роботі, зупинимося саме на цій проблемі.

Такий злочин, як „Диверсія” (ст.113 ККУ) характеризується особливою спрямованістю діянь та специфікацію суб’єктивної сторони. Ці діяння спрямовані на підрив конституційного ладу та безпеки держави як важливіших складових елементів організації суспільства [16, с.98].

Спричинення ж конкретної шкоди потерпілим за такими видами прояву терористичного характеру (у формі диверсії) є не самоціллю, а способами підриву конституційного ладу та безпеки держави. Отже, забезпечуючи охорону конституційного ладу, законодавець одночасно забезпечує і охорону життя осіб, які можуть потерпіти від такого роду злочинів.

Слід відзначити і таку специфічну обставину, що у диверсії при описанні законодавцем способу злочину, акцент зроблено не стільки на спричинення ушкоджень людям, скільки на знищення чи пошкодження майнових об’єктів.

Тероризм же характеризується спрямованістю на спричинення шкоди невизначеному широкому колу осіб і вчиняється загальнонебезпечним способом, пов’язаним перед усім із спричиненням шкоди особі, а з іншого боку - із знищенням чи пошкодженням матеріальних об’єктів. До того ж завдання шкоди матеріальним об’єктам за своєю суттю є ні чим іншим як формою психічного тиску на людей, способом їх залякування. Таким чином, саме тероризм становить загрозу безпеці суспільства: призводить до багаточислених людських жертв, значних матеріальних збитків, дестабілізує обстановку у державі, формує негативну морально-психілогічну атмосферу, відчуття страху громодян за своє життя.

Глобалізм тероризму, його катастрофогенність і підвищена небезпека зумовлюються випадковим вибором об’єкта безпосереднього впливу терористів.

Масштаби соціально-правового і навіть соціально-політичного явища тероризм набув у значній мірі завдяки низькій вірогідності його уразливості, а також високій ефективності впливу на об’єкт злочину. Цьому тероризм зобов’язаний використанню насильства у його раптових, підступних формах щодо незахищених людей та матеріальних об’єктів, які не причетні до суті конфлікту.

При вчиненні ж диверсії об’єкт завжди детально обирається з метою спричинення якнайбільшої шкоди державі, її ослаблення.

Відмежування диверсії від екоциду здійснюється на основі об’єкту злочинного посягання.

Основний безпосередній об’єкт диверсії - безпека держави в економічній, екологічній, воєнній або будь-якій іншій сфері відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії.

Об’єктом же при вчиненні такого міжнародного злочину як екоцид є – безпека природи як середовище проживання людини. Крім того, таке злочинне посягання характеризується масовістю, масштабністю і, нерідко, може виходити за межі конкретної держави [13, с.104].

ВИСНОВКИ.

Підводячи підсумки вищенаведеним аргументам можна зробити ряд висновків:

Поняття диверсії як злочину проти основ національної безпеки України дається законодавцем у статті 113 КК України. Диверсія - це вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю, на зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій. Новим КК України даний злочин віднесений категорії особливо тяжких (ст. 12 КК).

Основним безпосереднім об’єктом диверсії являється безпека держави в економічній, екологічній, воєнній або будь-якій іншій сфері відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії

Об’єктивна сторона диверсії проявляється в семи формах, кожна із яких передбачає вчинення суспільне небезпечних дій (зокрема, вибухів і підпалів), спрямованих на: 1) масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров’ю; 2) зруйнування або пошкодження об’єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; 3) радіоактивне забруднення; 4) масове отруєння; 5) поширення епідемій; 6) поширення епізоотій; 7) поширення епіфітотій.

Суб’єктом злочину є осудна особа, якій виповнилось 14 років. Суб’єктивна сторона диверсії характеризується виною у виді прямого умислу і спеціальною метою.

Саме за ознакою спеціальної мети (не враховуючи деяких інших ознак) диверсію треба відмежовувати від таких суміжних умисних злочинів, як, наприклад, умисне вбивство двох чи більше осіб або способом, небезпечним для життя багатьох осіб, терористичний акт, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, умисне знищення або пошкодження майна, забруднення моря, випуск або реалізація недоброякісної продукції, зараження венеричною хворобою, екоцид тощо.