При виборі міри покарання суддя користується допо-віддю про особу підсудного, складеною посадовою осо-бою служби нагляду за умовно засудженим або іншим чиновником, який працює при суді. В ній містяться дані про минулі арешти, приводи, судимості, сімейний стан, освіту, роботу, репутацію та інші відомості, які одержує посадова особа з державних архівів в результаті опиту-вання підсудного та інших людей.

Сумарне провадження. Судами сумарної юрисдикції в штатах є суди нижчі. Вони розглядають більшість кри-мінальних справ про незначні злочини, за вчинення яких застосовується короткочасний арешт або штраф у неве-ликих розмірах.

Процес у цих судах спрощений. Докази досліджу-ються лише тоді, коли обвинувачений заперечує свою вину. Як свідки та обвинувачі часто виступають поліцей-ські, які проводили затримання і допит підозрюваного в поліції. Розгляд справи відбувається протягом кількох хви-лин. Письмове провадження, як правило, не ведеться.[8, c.64-65]

3.4 Перегляд судових рішень.

Федеральні правила апеляційної процедури, як і від-повідні правила штатів, передбачають дві основні форми оскарження — апеляцію і перегляд на підставі "Хабеас корпус", а також перегляд справ за нововиявленими обставинами.

Апеляцію можна подати як з питання факту, тобто оскаржити вердикт присяжних і резолюцію судді, якими підсудний визнаний винним у вчиненні злочину, так і з питань права, тобго оскаржити вирок суду з мотивів не-правильного застосування кримінального закону або по-рушення в ході судового розгляду процесуальних норм.

Апеляційними інстанціями в кримінальних справах у штатах є: а) суди першої інстанції (суди загальної юрис-дикції) — щодо нижчих судів (судів обмеженої юрисдик-ції); б) проміжні апеляційні суди — стосовно судів пер-шої інстанції; в) вищі суди — щодо всіх нижчестоящих судів штатів.

Рішення вищих судів штатів є остаточними, за винят-ком тих випадків, коли в них розглядається так зване "федеральне питання", тобто таке важливе для вирішен-ня даної справи питання, на яке можна відповісти лише шляхом тлумачення й застосування Конституції США, федеральних законів та угод. При вирішенні криміналь-них справ "федеральне питання" може виникнути, на-приклад, у випадку порушення гарантій, закріплених у Конституції США (недоторканності особи, житла, сво-боди слова, друку). Виникнення "федерального питан-ня" — єдина підстава для апеляційного оскарження рі-шення вищого суду штату до Верховного суду США.

У системі федеральних судів апеляційними інстанція-ми в кримінальних справах є: а) окружні суди — стосов-но рішень комісіонерів; б) апеляційні суди — щодо окружних федеральних судів. Розгляд справи здійсню-ється трьома членами апеляційного суду; в) Верховний суд США — щодо окружних і апеляційних судів, а та-кож вищих судів штатів. Як правило, скарги на рішення федеральних окружних судів розглядаються лише після того, як справу вже було розглянуто в федеральному апеляційному суді. Рішення Верховного суду США оста-точне й може бути переглянуте й скасоване в результаті будь-якого політичного заходу, здійсненого конгресом США, або в результаті зміни Конституції США.

В США поширена доктрина, згідно з якою основним завданням федерального Верховного суду є не виправ-лення помилок, допущених іншими судами при розгляді конкретних справ, а забезпечення однакового застосу-вання федеральних законів і єдності судової практики. Тому конкретні справи він розглядає лише тоді, коли у зв'язку з цим виникають питання, які мають принципове значення для судової практики.

Закон передбачає три процедури надходження справ до Верховного суду як вищої федеральної апеляційної ін-станції: "в порядку апеляції, "в порядку витребування", "за посвідченням".

"У порядку апеляції" надходять справи за скаргами на такі рішення нижчестоящих федеральних судів і вер-ховних судів штатів, у яких зачіпається питання про від-повідність федерального закону штату Конституції США. При цьому справа, яка приймається "в порядку апеляції, має містити "суттєве федеральне питання".

"У порядку витребування" Верховний суд приймає справи з нижчестоящих судів після розгляду петиції за-інтересованої сторони, яка вважає, що в результаті за-стосування закону в оскарженій справі її конституційні права істотно порушені. "В порядку витребування" суд приймає справи за власним розсудом, за наявності "особливих і важливих підстав".

"За посвідченням" до Верховного суду надходять справи з апеляційних судів США, які, звертаючись до цієї процесуальної форми, намагаються тим самим з'ясу-вати думку вищого суду країни з будь-якого правового питання, яке виникає під час розгляду конкретної справи.

Незважаючи на техніко-юридичні відмінності проце-дур надходження справ до Верховного суду, його апеля-ційна юрисдикція має дискреційний характер, тобто фак-тично справа будь-якої категорії приймається ним за своїм розсудом. Завдання апелянта — спробувати пере-конати вищий федеральний суд не стільки в тому, що нижчестояща судова інстанція винесла помилкове рі-шення, скільки в тому, що справа справді зачіпає "феде-ральне питання принципового значення".

Щороку до Верховного суду США надходить близько 2000 справ усіх видів, але розглядається ним лише 14 відсотків і виноситься рішення лише із 100—120 справ. У більшості випадків цей суд вважає, що за своїм зна-ченням справа не заслуговує на його втручання, й обме-жуються відповідною заявою про це1.

Рішення у Верховному суді приймається більшістю голосів. При розгляді справи мають бути присутніми не менше шести членів суду. Для прийняття рішення необ-хідна більшість у чотири голоси. Якщо голоси розділи-лися порівну, може бути призначений новий розгляд справи у Верховному суді або залишене в силі оскарже-не рішення. Результати голосування заносяться