можливе апелювання до федерального суду, якщо в ході процесу виникло в справі "федеральне питання".

Процедура "Хабеас корпус" передбачає розгляд скарги і видання судового наказу про захист недоторкан-ності особи від неправомірного арешту. Особа, яка пере-буває під вартою, фактично виявляється змушеною дово-дити неправомірність свого арешту, хоч теоретично пе-редбачається, що працівники поліції мусять довести правомірність арешту. Але вони звільняються від такого доказування, спираючись на документ, який підтверджує правомірність арешту, в даному випадку вирок суду.

Суд, до якого подана скарга, має вивчити матеріали кримінальної справи й вирішити, чи є перебування під вартою законним. Ніяких формальних обмежень у стро-ках подання скарги за процедурою "Хабеас корпус" не існує, клопотання про одержання наказу належить пода-вати до федерального окружного суду.

Установлення судом незаконності чи необґрунтова-ності перебування засудженого під вартою має своїм на-слідком видання судового наказу про звільнення скарж-ника як позбавленого волі з порушенням закону. Наказ має виконуватися негайно.

Розглянувши петицію про видання судового наказу про звільнення, федеральний суддя має право повернути справу до суду штату для нового процесу або звільнити засудженого залежно від того, яку помилку було зробле-но в процесі, за яким був винесений вирок, і які докази ще є в розпорядженні обвинувальної влади. Однак будь-яке рішення судді може бути, в свою чергу, апельоване до федерального суду вищої інстанції.

Не обмежене строками також подання петиції про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Звичайно, ці обставини мають бути настільки важливи-ми, що якби вони були відомі в ході судового розгляду справи, обвинувальний вирок не був би винесений. Пе-тиція подається до суду, котрий виніс вирок. Якщо про-хання засудженого про перегляд справи задовольняєть-ся, попередній вирок скасовується й відбувається новий судовий розгляд з урахуванням нововиявлених обставин.[4, с.12-15]

Висновок

Отже, англосаксонська модель (змагальна форма кримінального процесу), представляючи систему загального права і базуючись на традиціях англосаксонського права, віддає перевагу не стільки ініцативній діяльності правоохоронних органів, скільки самим громадянам: кримінальний процес починається, як правило, з ініцативи потерпілого, а потім розгортається як суперечка між обвинувачем і обвинувачуваним. Тут головну роль відіграє судове слідство з його характерними атрибутами змагальності. Досудове роззслідування або зовсім не провадиться, або має спрощений хактер.

Тим часом, багатовіковий досвід розвитку правосуддя неминуче призводить до наближення самої процесуальної форми до об’єктивних закономірностей пізнавальної діяльності, до моделюння її з урахуванням таких закономірностей, а отже і до зближення даних систем. Змагальна форма не може існувати в чистому виді. Останні роки підтверджують зміцнення в її рамках процесуальних інститутів досудового розслідування. Класична форма збагачується ідеями змагальності: намітилася тенденція до більш широкої участі захисника на попередньому слідстві, відновленні інституту суду присяжних. Простежується зближення двох моделей правосуддя.

Використані джерела:

I. НОРМАТИВНІ АКТИ:

Конституции зарубежных стран.— М.: Юрлитинформ, 2000.

II. ЛІТЕРАТУРА:

Апарова Т. В.- Суды и судебный процес Великобритании.— М., 1996.

Боботов С. В. Откуда пришел к нам суд присяжних.— М., 1995.

Карлен Д. Американские суды: система й персонал. — М, 1972.

Котюк О. Теорія держави і права.- К.: Юрінком. 2000.

Молдован В. Порівняльне кримінально-процесуальне право. Навч. посібник – К.:”Ін Юре”., 2000.

Руденко В. Прокуратура у США // Право України, №9.,1998 р.

Судебные системы буржуазных стран: Соединенные Штаты Америки // Соц. законность. — 1974, № 8.

Тертишник В. Кримінально-процесуальне право України – К.: Юрінком, 2003.

Уолкер Р. Английская судебная система. — М., 1980.

Шишкін А. Федеральні суди США // Право України, № №11-12.,1994 р.

Шишкін А. Судова система штатів США // Право України,- №7., 1995 р .