Важливим джерелом права у США виступає також за-кон. Усі закони США поділяються на федеральні і закони штатів. Особливе місце серед федеральних законів нале-жить Конституції США. Остання становить акт, яким пе-редбачено не тільки конституційний устрій країни, але й проголошено сам факт створення держави і суспільства. Виходячи з ідей природного права і суспільного договору вона урочисто встановлює межі повноважень федеральних органів, їх взаємовідносини з штатами і громадянами. Ці межі, деталізовані першими десятьма поправками, створю-ють Декларацію прав американського громадянина. Існування писаної Конституції, що акумулює Декларацію прав, — один з елементів, яким відрізняється американсь-ке право від англійського. До того ж у США діє принцип судового контролю за конституційністю законів і застосу-ванням норм права. У цьому аспекті важливо підкреслити можливість тлумачення Конституції Верховним судом США. При цьому тлумачення виконується у такий спосіб, щоб забезпечити єдність, одноманітність розуміння і ре-алізації права.[5, c.170-175]

РОЗДІЛ 2: Особливості кримінального процесу Англії.

2.1. Доказове право.

Обов'язок доказування вини обвинуваченого в англій-ському кримінальному процесі лежить на обвинувачеві, але в ході кримінального процесу він може переміщува-тися на обвинуваченого. Обвинувачений зобов'язаний довести, наприклад, що він є душевно хворим, якщо він посилається на цю хворобу на свій захист, а також інші обставини, які виключають його відповідальність: те, що він уже був судимий за таке ж діяння, алібі й інше. В окремих випадках закон прямо встановлює, що відсут-ність якого-небудь елемента складу злочину має бути до-ведена захистом, наприклад відсутність наміру ввести в оману в справах про злочини, передбачені законом про банкрутство. Обов'язок доказування може переходити на обвинуваченого й на основі презумпції або у зв'язку з можливістю зробити висновок із певних фактів. Наприк-лад, установлено, що якась особа володіє майном, неза-довго до того викраденим. Якщо вона не доведе, що володіє цим майном на законних підставах, її можуть визнати винною в крадіжці або приховуванні краденого й засудити.

У кримінальному процесі Англії існує правило, що все недостатньо з'ясоване, не підтверджене доказами й таке, що викликає сумніви, належить тлумачити на ко-ристь обвинуваченого. Однак ці сумніви регулюються жорсткими правилами, які стосуються в основному пи-тання про допустимість доказів. Ці правила зводяться переважно до такого.

Не допустимі свідчення за чутками. Свідок, котрий знає будь-які факти від іншої людини, якої немає в суді, не вправі навіть згадувати про ці факти у своїх показан-нях. Із цього правила, як і з усіх інших, є винятки. Свід-ку дозволяється говорити про те, що він чув від третьої особи про зізнання обвинуваченого. Він може також го-ворити про повідомлення, які зробила будь-яка людина перед своєю смертю.

Не дозволяється зачитувати в суді лист, автора якого неможливо допитати, крім випадків, коли йдеться про письмові показання під присягою.

Забороняється задовольнятися гіршими доказами, ко-ли є можливість подати кращі. "Кращий доказ" — пер-шоджерело. Практично дане правило стосується лише документів і означає, що належить подавати оригінал документа, а не його копію. Якщо документ не подано до суду, то про його зміст забороняється вести мову, крім випадків, коли відомо, що документ утрачений або його не вдалося розшукати після старанних, сумлінних пошуків. [6, cт.50]

Не дозволяється перед закінченням процесу доказу-вання і взагалі перед винесенням обвинувального вер-дикту присяжними доказувати погану репутацію підсуд-ного (його негарні звички або погані риси характеру), бо предметом доказування є факти, а не думка про мораль-ні якості обвинуваченого. На цю обставину обвинувач може посилатися лише після того, як присяжні засідате-лі винесуть обвинувальний вердикт і суд перейде до ви-значення покарання. Слід зауважити, що в разі коли сам підсудний посилається на свою хорошу репутацію, то він може піддаватися перехресному допиту про його пове-дінку. При поданні доказів хорошої репутації підзахисно-го адвокатом обвинувач має право на спростування до-казів захисника подавати докази поганої репутації обви-нуваченого.

Перед виходом присяжних для постановлення вердик-ту забороняється оголошувати про попередню судимість обвинуваченого.[3, с.12]

Джерелами доказів в англійському кримінальному процесі є показання свідків, документи й речові докази.

Показання свідків — найпоширеніше джерело до-казів. Як свідок може бути допитана будь-яка особа, кот-рій відомі факти, що стосуються справи. Будь-яка особа визнається компетентною давати показання, якщо тіль-ки, на думку судді, вона внаслідок юного віку, нетвере-зого стану або психічного захворювання не позбавлена здатності розуміти значення присяги або свій обов'язок говорити правду чи давати розумні показання. Особи, які страждають частковою втратою розуму, не є неком-петентними свідками з приводу обставин, не пов'язаних з їхньою хворобою. Але якщо їхні показання суд вважа-тиме недоброякісними внаслідок психічної неповноцінності свідків, присяжні можуть не брати їх до уваги.

Свідок зобов'язаний з'явитися за викликом суду й дати показання. У разі порушення цього обов'язку він може бути оштрафований за неповагу до суду, заареш-тований.

Дачі свідком показань передує процедура приведення його до присяги — на Біблії чи Євангелії: "Я клянусь всемогутнім Богом, що буду говорити суду правду й ли-ше правду. Нехай допоможе мені Бог". Якщо свідок за-перечує проти принесення присяги під приводом того, що він невіруючий, або посилається на те, що принесен-ня присяги суперечить його релігійним переконанням, він може дати суду урочисте запевнення