Практично в більшості випадків кримінальне переслі-дування порушується і здійснюється поліцією. На полі-цію припадає близько 90 відсотків справ, де кримінальне переслідування здійснюють державні органи.

Діяльність поліції в англійському кримінальному про-цесі вважається позапроцесуальною, і всі факти, здобуті нею, формально не визнаються доказами до тих пір, до-ки не будуть пред'явлені мировому судді (магістрату) й там закріплені.

Попереднє розслідування провадять також коронери — посадові особи, які призначаються радами графств чи міст із числа адвокатів або лікарів, які здобули поряд з медичною освітою знання в галузі права. Коронер вправі розпочинати розслідування з власної ініціативи й провадити необхідні слідчі дії, в тому числі й арешти, без санкції суду. Свідки під страхом кримінальної відпо-відальності зобов'язані з'явитися на виклик коронера й дати показання.

Коронери провадять розслідування справ переважно при виявленні трупа, якщо причина смерті здається неприродною або підозрілою. Коронер може розпорядитися про розтин трупа і, якщо не виявить нічого підозрілого, припинити на цьому розслідування.

Органом публічного обвинувачення є і дирекція пуб-лічних переслідувань, яка безпосередньо підпорядкована одному з членів уряду — генеральному атторнею. Ос-новне завдання дирекції публічних переслідувань — під-тримання обвинувачення в справах, які стосуються інте-ресів Корони.

Обвинувальні повноваження надано і ряду адміністра-тивних відомств у справах про ті злочини, які зачіпають їхні інтереси. Так, управління пошт переслідує винних у злочинах, передбачених законом про поштову службу; міністерство праці — у справах про порушення фабрич-ного законодавства; міністр торгівлі — у справах про по-рушення законодавства відносно міри й ваги та про бан-крутство.

2.3 Розгляд кримінальних справ судом першої інстанції.

В Англії кримінальні справи розглядають такі суди: магістратські, Суд Корони, кримінальне відділення Апе-ляційного суду, Апеляційний комітет палати лордів.

Слід зауважити, що англійське кримінальне право розрізняє три категорії злочинів, з урахуванням яких визначається, який суд розглядатиме справу в першій інстанції — магістратський чи Суд Корони:

1) сумарні — малозначні злочини, що належать лише до компетенції магістратів;

2) індайтебл — злочини, які підлягають розгляду в Суді Корони (державна зрада, убивство, звалтування, розбій та інші тяжкі злочини);

3) злочини з подвійною підсудністю (гібридні). Це — найпоширеніші злочини. Обвинуваченому дається право самому вирішувати, хоче він, щоб його справу розглядав магістрат чи суд присяжних.

Магістратські суди називають ще судами малих сесій або судами сумарної юрисдикції. Вони складаються з мирових суддів (магістратів), які призначаються лордом-канцлером. Більшість з них без юридичної освіти, тому в таких судах велику роль відіграють судові клерки. Це — юристи, які не менш як п'ять років працювали адвока-тами. Посада мирового судді не оплачується. Як винят-ки, в Лондоні та інших великих містах магістратів при-значають з числа професійних юристів зі стажем роботи не менш як сім років. Магістрати розглядають кримі-нальні справи без участі присяжних. Крім того, вони проводять попереднє судове розслідування в справах, які суд повинен слухати з участю присяжних, перевіряючи при цьому достатність доказів і здійснюючи процедуру віддання до суду для передачі в Суд Корони.

Суд Корони — вищий кримінальний суд присяжних. Він входить до Верховного суду. Справи в ньому розгля-дають окружні судді, рекордери й судді з відділення ко-ролівської лави Високого суду. Призначення того чи іншого судді залежить від категорії кримінальної справи.

Окружні судді підпорядковані лорду-канцлеру. До їх списку входять усі постійні судді графств. Лорд-канцлер може доповнювати список особами, яких він забажає призначити, але вони обов'язково повинні не менш як 10 років бути членами адвокатської корпорації баристе-рів або не менш як п'ять років — рекордерами.

Рекордери — це окружні судді, які виконують ці обо-в'язки за сумісництвом. Рекордерами можуть бути при-значені члени обох адвокатських корпорацій — барис-терів і солісіторів — з 10-річним стажем, їх при-значення, час і місце роботи залежать від вказівок лорда-канцлера.

Апеляційний суд Верховного суду складається з 8—11 лордів — апеляційних суддів, лорда — хранителя свитків, лорда — головного судді, голови сімейного відділення Високого суду; голови — лорд-канцлера.

Кримінальне відділення Апеляційного суду розглядає апеляції на вироки й апеляційні постанови Суду Корони.

Апеляційний комітет палати лордів — вища й оста-точна апеляційна інстанція. Голова — лорд-канцлер. Судовий склад для розгляду справ — від трьох до п'яти лордів-суддів із числа довічних членів палати — профе-сійних юристів.

Провадження в справах, які розглядаються в Суді Корони. Початком провадження є подача мировому судді (магістрату) графства заяви про обвинувачення. Ця заява може бути подана особою, котрій відомі факти, про які вона повідомляє, незалежно від того, чи є ця особа потерпілою. Заява має містити формулювання злочину, вчинення якого інкримінується обвинувачено-му. Вона може бути зроблена в будь-якій формі. Винят-ком є вимога заявника про видачу наказу про арешт правопорушника. В цьому випадку зразу ж подається письмова заява про обвинувачення, котра має бути під-тверджена під присягою.

Обвинувачений може бути викликаний до суду трьо-ма способами: 1) наказом про виклик (судовою повісткою); 2) наказом про арешт, коли є достатньо підстав для висновку, що одного лише виклику буде недостатньо для забезпечення явки обвинуваченого; 3) арешт без наказу, коли це дозволено законом.

Стосовно деяких злочинів може бути виданий наказ про проведення обшуку. Арештованого дозволяється об-шукувати без спеціального наказу.

Свідки викликаються до суду через наказ про виклик або привід. Якщо свідок, який з'явився, відмовляється давати показання, суддя має право взяти його під варту на тиждень.

Попередній судовий розгляд (процедура перед суд-дями, які допитують) провадиться магістратським судом стосовно будь-якого