Попередній допит починається з виступу обвинувача, котрий дає необхідні пояснення: проголошує вступну промову, щоб дати суддям загальне уявлення про факти, які викривають обвинуваченого у вчиненні злочину. По-тім він подає докази. Після цього свідки обвинувачення піддаються головному, перехресному й повторному допи-там, їхні показання записуються судовим клерком. Якщо обвинувачений забажає, він може підвести підсумок показанням свідків.

До надання обвинуваченому можливості висловитися з приводу пред'явленого обвинувачення, суд мусить його офіційно попередити в такій формі: "Вам буде надана можливість дати показання під присягою і викликати свідків, але перед усім я повинен Вас запитати, чи маєте Ви що-небудь сказати у відповідь на пред'явлене Вам обвинувачення. Ви можете нічого не говорити, якщо не бажаєте. Вам не слід ні покладатися на обіцянки, ні боятися погроз, мета яких полягає в тому, щоб спону-кати Вас до зізнання або визнання своєї вини. Все що Ви скажете, буде записане і може бути використане як доказ при розгляді справи в суді. Чи бажаєте Ви що-небудь сказати у відповідь на обвинувачення?". Хоч би що сказав обвинувачений з приводу пред'явлення обвину-вачення одразу ж після цього офіційного попередження, його показання мають бути записані, зачитані йому й підписані одним із суддів, а також самим обвинува-ченим, якщо він захоче поставити свій підпис. Даний запис може бути потім використаний як доказ на суді й не потребує додаткового підтвердження.

Після заяви обвинуваченого провадяться головний, перехресний і додатковий допити свідків обвинувачено-го, їхні показання також записуються і після зачитання підписуються ними та суддею.

Адвокат обвинуваченого, навіть коли обвинувачений викликав своїх свідків, проголошує лише одну промо-ву — до допиту обвинуваченого і його свідків або після показань обвинуваченого, якщо останній не викликав свідків.

У даний час ця процедура, яка передує прийняттю рі-шення про віддання обвинуваченого до суду, має назву "віддання де суду за старим методом", і настає її черга лише тоді, коли неможливо скористатися процедурою, передбаченою Законом 1967 р., який дещо змінив цю процедуру. Тепер можна віддавати обвинуваченого до суду "без розгляду доказів", якщо всі докази складають-ся з письмових заяв за передбаченою законом формою. Такі заяви, як правило, робляться свідками обвинувачен-ня, бо на цій стадії захист, як правило, не розкриває свої докази. Заяви мають бути підписаними й містити урочисте твердження, що вони дійсно відповідають фак-там, відомим авторам цих показань. Перед врученням їх копії розсилаються всім процесуальним сторонам (тобто обвинувачення надсилає їх захисту), і суд їх прийме, якщо жодна із сторін не стане заперечувати проти цього.

Коли передані захисту заяви не викликали запере-чень, суд дає вказівку, щоб суть обвинувачення була викладена в письмовій формі й зачитана обвинувачено-му, якщо це не було зроблено раніше, а потім може сам отримати заяву і згідно з нею відразу ж віддати обвину-ваченого до суду без перевірки переконливості показань на користь обвинувачення і навіть не читаючи їх. Однак коли адвокат обвинуваченого скаже, що заява не міс-тить показань, достатніх для віддання до суду при-сяжних його клієнта, воно провадиться "за старим методом".

Віддання обвинуваченого до суду. Суд (або один суддя) визначає, чи достатньо підстав для віддання до суду, а також вирішує питання: яке обвинувачення він повинен пред'явити обвинуваченому; в яке місцезна-ходження Суду Корони має бути надіслана справа; чи слід брати обвинуваченого під варту, чи можна залишити його на волі, віддавши на поруки; чи буде зроблене "попередження про алібі"? Суд попереджає обвинуваченого, що під час розгляду справи в суді йому не дозволяється подавати докази на підтвердження алібі (крім як за дозволом суду), якщо він не подасть обви-нувачеві детальне алібі протягом семи днів з моменту за-кінчення попереднього судового розгляду. Якщо обвину-вачений не зробив повідомлення про алібі до попереднь-ого судового розгляду або під час його, то робиться попередження про алібі, яке має містити ім'я й адресу обвинувача, якому може бути вручено повідомлення.

Після віддання обвинуваченого до суду суддя повинен надіслати в суд, в якому слухатиметься справа, показан-ня свідків і заяву обвинуваченого. Обвинувачений має право за плату отримати копію протоколу показань.

Після того, як свідок підписав свої показання, судця зобов'язує його з'явитися до суду, де розглядатиметься справа по суті. Він може піддати тюремному ув'язненню особу, яка відмовляється прийняти на себе обов'язок да-вати показання на суді.

Свідки й обвинувачені самі дають поручительство в тому, що вони з'являться до розгляду справи, обвинувачений же повинен ще представити одного або двох пору-чителів за себе. Поручительство фіксується в протоколі. Сума поручительства визначається суддею. [2, с.33]

На тих свідків, показання яких не можуть бути ко-рисними при розгляді справи, тому що обвинувачений визнав себе винним, або ж через суто формальний ха-рактер цих показань, може бути покладене так зване умовне зобов'язання, тобто зобов'язання з'явитися в тому випадку, коли вони отримають від обвинувача пові-домлення про те, що повинні з'явитися. Якщо їм не було надіслано таке повідомлення, їхні показання можуть бути оголошені при розгляді справи в суді.

Обвинувальний акт. Обвинувач подає до Суду Коро-ни проект обвинувального акту, однак сам по собі він не має юридичної сили. Він стає законним документом і перетворюється на обвинувальний акт лише тоді, коли його підписує відповідний чиновник Суду Корони. Обви-нувальний акт складається з трьох частин: вступної, формулювання обвинувачення й