Пред'явлення обвинувачення. Обвинувачений, щодо якого складений обвинувальний акт, повинен особисто з'явитися до суду для пред'явлення йому обвинувачен-ня. Якщо обвинувачений був відпущений на поруки, то він мусить з'явитися до суду й буде направлений у спеціальну камеру, щоб чекати там початку судового розгляду.

У разі неявки обвинуваченого суд видає наказ про його арешт, проводить стягнення з його поручителів і подовжує на невизначений час зобов'язання обвинувачів і свідків щодо явки до суду.

Обвинуваченого приводять із камери до залу суду, де встановлюється його особа, а потім оголошується обви-нувальний акт і його просять дати пояснення.

Після оголошення обвинувального акту обвинуваче-ний може обрати одну з декількох ліній поведінки:

1) визнати свою вину. У цьому випадку адвокат обви-нувачення коротко викладає факти й викликає поліцейського чиновника, який вів справу, для того, щоб той охарактеризував обвинуваченого. Характеристика являє собою документ, у якому містяться відомості про сімей-ний стан, освіту, місце роботи, попередні судимості, а також усе, що стосується справи. Поліцейський чинов-ник може бути підданий перехресному допиту захисни-ком підсудного. Потім захисник подає аргументи на ко-ристь пом'якшення покарання. Інколи його виступ під-кріплюється показаннями свідків і самого підсудного. Після цього підсудному надається можливість виступити перед судом, а потім виноситься вирок;

2) відповісти на обвинувачення мовчанням. У такому випадку передусім з'ясовують причину мовчання, тобто чи він просто відмовляється відповідати на запитання, або він німий від природи, або ж у даний момент втратив дар мови. Якщо встановлюється, що обвинува-чений мовчить навмисно, розгляд справи продовжувати-меться так, ніби обвинувачений не визнав себе винним. В інших випадках з обвинуваченим спілкуватимуться за допомогою знаків;

3) не визнавати вини в пред'явленому обвинуваченні, визнавати вину з одного пункту обвинувального акта й не визнавати з іншого; не визнавати себе винним у пред'явленому обвинуваченні, а зізнатися в будь-якому іншому злочинові;

4) зробити будь-яку заяву з приводу обвинувального акта, зокрема про непідсудність справи даному судові, про закриття справи.

Формування малого журі. Якщо підсудний не визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні або будь-якій його частині, то тим самим він визначив харак-тер суперечки, яка виникла між ним і короною. Ця супе-речка має бути вирішена судом — малим журі з 12 при-сяжних засідателів.

Кожна людина може бути викликаною як присяжний, а будучи викликаною, мусить виконувати обов'язки присяжного, коли вона: а) зареєстрована як виборець до парламенту чи місцевих органів влади, віком не менш як 18 і не більш як 60 років; б) постійно проживає в Об'єднаному Королівстві, на островах Ла-Маншу або на острові Мен протягом будь-якого періоду, але не менше як п'ять років до досягнення 30-річного віку.

У кожному графстві шериф складає список кандида-тів у присяжні і викликає їх. Із усіх викликаних при-сяжних за жеребком обираються 12 чоловік, яким про-понується зайняти місця в ложі для присяжних.

Потім судовий клерк звертається до підсудного з такими словами: "Підсудний, який стоїть перед нашим судом. Ви зараз почуєте прізвища присяжних, які будуть розглядати Вашу справу. Якщо Ви заперечуєте проти них або проти будь-кого з них. Ви повинні повідомити суду Ваші заперечення до того, як вони принесуть при-сягу, бо присягатимуть вони на Біблії".

Це робиться для того, щоб підсудний міг скорис-татися правом відводу присяжних. Мотиви відводу мо-жуть не вказуватися підсудним або відвід може бути мотивованим. Особа, котрій пред'явлено обвинувачення, може відвести до семи присяжних, не оголошуючи причин або навіть не маючи таких. Відвід може бути за-явлено всьому складу журі (якщо шериф через свою заінтересованість у справі склав його неналежним чином). У справах про державну зраду підсудний може заявити 35 немотивованих відводів. Сторона обвинува-чення не має права на немотивований відвід.

Потім кожен член журі присягає окремо. Формула присяги така: "Я присягаюсь всемогутнім Богом, що буду чесно розглядати спір між її Величністю — короле-вою і підсудним і винесу справедливий вердикт згідно з доказами. Нехай допоможе мені Бог".

Після цього судовий клерк робить виклад присяжним суті обвинувачення в злочині, в якому підсудний не ви-знав себе винним, та інформує їх про те, що обов'язок присяжних полягає в тому, щоб, вислухавши показання, вирішити, винен підсудний чи ні.

Починається судовий розгляд вступною промовою представника обвинувачення. Баристер обвинувачення робить виклад суті справи, наводить основні факти, на які він має намір спиратися. Потім він викликає свідків обвинувачення, які після принесення присяги піддаються головному, перехресному і повторному допитам. Як пра-вило, викликаються всі свідки, прізвища яких вказані на зворотній стороні обвинувального акта. Допускається також виклик додаткових свідків за умови, що обвинува-ченому й суду було повідомлено про наміри обвинувача їх викликати і що їм були вручені копії їхніх показань.

Потім до присяжних звертається підсудний або його захисник, якщо він у нього є, проводиться головний, перехресний і повторний допити свідків захисту, в тому числі й підсудного, коли він бажає давати показання, а також наводить письмові докази.

Суддя має право сам викликати таких свідків, яких не викликала жодна із сторін; він може також допитати свідка, щоб з'ясувати всі незрозумілі питання або глиб-ше вникнути в них.

Потім із заключними промовами виступають сторони. Адвокат обвинувача виступає першим, за ним — адво-кат підсудного.

Після того, як сторони повністю подали свої докази, суддя робить висновки, вказуючи присяжним на вста-новлені законом правила про докази, фіксуючи їхню увагу на важливих доказах, які є в справі. У кінці