свого резюме суддя звертає увагу присяжних на можливість винесення вердикту більшістю голосів.
Коли справа проста, присяжні можуть винести вер-дикт, не залишаючи свого місця, але вони, як правило, виходять у відведену для них кімнату, їх доручають двом судовим приставам, які присягають у тому, що нікому не дозволять розмовляти з присяжними й самі не будуть перемовлятися з ними без дозволу суду, крім того мо-менту, коли запитують у присяжних, чи дійшли вони згоди щодо вердикту.
Після виходу із залу суду для обговорення вердикту жоден з присяжних не має права покинути кімнату без дозволу суду, який дається лише у випадку "очевидної необхідності", якщо, наприклад, один із присяжних за-хворіє під час обговорення вердикту, їм немає необ-хідності весь час перебувати в одній і тій же кімнаті, доки не дійдуть згоди, але вони ніколи не повинні роз-ділятися, за винятком указаних вище особливих випад-ків, і бажано, навіть важливо, щоб вони завжди були під опікою одного з приставів, наприклад, уночі в готелі.
Присяжні можуть просити суддю дати їм додаткові вказівки з будь-якого питання права або відносно дока-зів, коли в цьому виникає необхідність, але їхнє звернен-ня із запитанням і відповідь на нього мають відбуватися в суді. Якщо присяжні звернулися із запитанням у записці, надісланій судді, то ця записка читається вго-лос, а потім на неї дається відповідь.
Вердикт оголошується у відкритому судовому засідан-ні в присутності всіх присяжних і підсудного.
Винесений присяжними вердикт не є остаточним, бо суд може запропонувати присяжним переглянути його. Лише після того, як суддя схвалить вердикт і дасть роз-порядження клерку занести його до протоколу, він вва~ жається остаточним.
Після винесення обвинувального вердикту суддя пос-тановляє вирок. Перед постановленням вироку він надає можливість обвинувачеві та захиснику висловити свої міркування щодо міри покарання і знайомиться з довідкою поліції про наявність попередніх судимостей у обвинуваченого, його репутацію та обставини його жит-тя. Підсудному надається можливість зробити всі заяви, які він бажає, в доповнення до промови захисника про пом'якшення вироку.
Винесення обвинувального вироку інколи відклада-ється, щоб дати можливість підсудному пом'якшити ви-рок шляхом відшкодування вчиненого злочином збитку або повідомлення про співучасників. Вироки в англій-ських судах не мотивуються.
Якщо присяжні засідателі винесуть виправдувальний вердикт, то суддя постановляє виправдувальний вирок, яким звільняє підсудного від обвинувачення і з-під варти.
Сумарне провадження. В порядку сумарного (спро-щеного) провадження розглядаються справи про малозначимі діяння, а якщо обвинувачений згоден, то й деякі справи про злочини, які переслідуються за обвинуваль-ним актом. Як правило, розгляд справи в суді сумарної юрисдикції займає всього кілька хвилин. Ці суди розгля-дають до 98 відсотків кримінальних справ.
Розгляд справи розпочинається за скаргою або за "за-явою про обвинувачення", зробленою перед мировим суддею графства, в межах якого вчинений злочин. Заява і скарга подаються, як правило, в письмовій формі й мо-жуть робитися, хоч і не обов'язково, під присягою. У них вказуються прізвище й рід занять обвинуваченого, характер правопорушення, час і місце його вчинення.
Якщо заява про обвинувачення або скарга зроблені під присягою, наказ про арешт обвинуваченого може бути видано навіть як початковий захід. В інших випад-ках можливий лише виклик обвинуваченого. Однак якщо він ухиляється від явки за викликом, може бути видано наказ про його арешт.
Судове засідання починається з ознайомлення обви-нуваченого із суттю заяви про обвинувачення або скар-ги, після чого йому ставлять запитання, чи визнає він себе винним. Подальший хід слухання справи залежить від відповіді обвинуваченого.
Якщо обвинувачений визнав себе винним, суд, не проводячи подальшого розгляду, обмежується лише швидким оглядом доказового матеріалу, а часто і взагалі без такого огляду виносить вирок. Причому ті фактичні дані, на підставі яких виноситься вирок, не одержують необхідного оформлення. По суті, це — матеріали, зібра-ні поліцією і не оформлені як судові докази.
Якщо обвинувачений заперечує правильність обвину-вачення, справа слухається. Слухання починається з промови обвинувача або скаржника. Потім обвинувач або скаржник викликає своїх свідків, які піддаються го-ловному, перехресному й повторному допитам, дослід-жуються інші докази.
Підсудний або його представник може виступити із заявою, що докази, подані обвинувачем, непереконливі, й дати короткий огляд доказів захисту, які будуть по-дані, та подає ці докази. Обвинувачений завжди має право давати показання.
Після цього обвинувач може виступати із спростуван-ням і подати докази. Потім знову з реплікою може ви-ступити захист і обвинувачення. На відміну від розгляду справи за участю присяжних, сторони не мають права проголошувати промови у відповідь, за винятком випад-ків, коли виникає будь-яке правове питання.
Дослідивши докази й заслухавши сторони, суд пере-ходить до розгляду питання про винність підсудного. Через те, що серед англійських магістратів немало лю-дей, які не мають юридичної освіти, встановлена спе-ціальна процедура відкладення справи після судового слідства для консультацій з клерком суду.
За результатами розгляду справи суд може призна-чити винному позбавлення волі на строк до 14 діб і штраф до одного фунта стерлінгів (при одноособовому розгляді), позбавлення волі строком до шести місяців і штраф до 25 фунтів стерлінгів, а за деякими категоріями справ — позбавлення волі до 12 місяців і штраф до однієї тисячі фунтів стерлінгів (при розгляді справи двома й більше магістратами або магістратом-юристом одноособове). Суд може призначити одночасно й позбав-лення волі, й штраф.
Щороку в Англії та Уельсі понад півтора мільйона людей засуджується за сумарні злочини. Велика кіль-кість обвинувачень у незначних правопорушеннях, таких як перевищення швидкості руху і недозволена стоянка автомобілів. У зв'язку з цим Законом 1957 р. про