2.4 Оскарження судових рішень.

Формою оскарження судових рішень (вердикту й ви-року) в англійському кримінальному процесі є апеляція. Порядок подачі й розгляду апеляційної скарги на рішен-ня Суду Корони й суду сумарної юрисдикції різний.

Апеляція на рішення Суду Корони. Кримінально-процесуальне законодавство розрізняє: а) апеляцію про-ти засудження; б) апеляцію проти вироку судді. Крім то-го, є відмінності між апеляціями на фактичних і на юри-дичних підставах.

Закон 1968 р. про апеляцію в кримінальних справах дозволяє особі, засудженій на підставі обвинувального акту, подати до Апеляційного суду апеляцію:

а) на засудження на будь-якій підставі, яка стосуєть-ся лише питання права. Наприклад, якщо в обвинуваль-ному акті є недоліки, передбачені законом, або якщо суд безпідставно допустив або вилучив який-небудь доказ. На подачу апеляції з питань права не вимагається спеціального дозволу. Якщо керуючий справами (реєстратор) Апеляційного суду прийде до висновку, що така апеля-ція необгрунтована, він може подати її в Апеляційний суд для розгляду в сумарному порядку. Якщо суд прийде до висновку, що апеляційна скарга необгрунтована, має за мету затягнути процес і немає необхідності розгляда-ти її в розгорнутому вигляді, то суд, не викликаючи сто-рони і не заслуховуючи їх, відхиляє скаргу;

б) з питання факту на будь-якій підставі або зі зміша-ного питання права й факту, або на будь-якій іншій під-ставі. Питання про правильність вказівок, даних суддею присяжним відносно доказів, є питання факту. Під інши-ми підставами розуміють, наприклад, неправильний склад присяжних, негідну поведінку кого-небудь із них, порушення порядку судового розгляду. На подачу апеля-ції з цих підстав вимагається дозвіл Апеляційного суду чи судді (лорда-хранителя свитків), який розглядає апе-ляції. Суддя, який розглядав справу, може видати серти-фікат, котрий підтверджує можливість оскарження виро-ку з питання факту або змішаного питання факту і пра-ва, але для отримання такого сертифікату недостатньо простого прохання засудженого; суддя мусить бути впев-неним у тому, що достатньо підстав для розгляду його Апеляційним судом;

в) на вирок, який надходить услід за засудженням, якщо тільки покарання точно не визначено в законі (на-приклад, довічне ув'язнення за вбивство), — в цьому ви-падку апеляція не допускається. Клопотання про видачу дозволу на подачу апеляції розглядається одним із суддів Апеляційного суду, а при відмові — повним складом цього суду.

Для апеляції (а коли вимагається особливий дозвіл на апеляцію, то для заявлення клопотання про дозвіл на апеляцію) засудженому надається 28-денний строк від дня засудження або від дня винесення вироку. Цей строк може бути подовжений судом. До складу Апеля-ційного суду, який дає дозвіл на апеляцію, входять троє суддів. Апеляція і заява з клопотанням про дозвіл на апеляцію складається за формою, установленою правилами суду. Апелянт не має права бути присутнім при розгляді його заяви на дозвіл про подачу апеляції, але він має право бути присутнім при розгляді самої апеля-ції, навіть якщо предметом її не є суто правові питання.

За кожною апеляцією або за кожною заявою про доз-віл на апеляцію суддя, який розглядав справу, повинен подати свої зауваження про судочинство у справі та до-повідь з викладом своєї думки з питань, які виникають у даній справі. Якщо ж апеляція подана лише з питань права, Апеляційний суд може вимагати від судді "допо-вісти справу". За розпорядженням реєстратора Апеля-ційного суду можуть бути зняті копії зі стенограми або з її частини. Копія стенограми може бути надана заінтере-сованій стороні за плату, встановлену казначейством.

Апеляційний суд може розглядати документальні й речові докази, допитувати свідків, у тому числі й нових, призначати експертизу. Нові докази, як правило, допус-каються у тих випадках, коли якій-небудь із сторін удається знайти очевидця або свідка, котрий підтверд-жує алібі, яких під час першого розгляду в неї не було. Однак нові докази, що не розглядалися в суді першої ін-станції, не можуть бути підставою для винесення більш суворого вироку.

За результатами розгляду справи Апеляційний суд має право: відхилити апеляцію; скасувати вердикт і ви-рок і винести новий вердикт, постановивши на його ос-нові новий вирок; винести виправдувальний вирок; внес-ти зміни до вироку.

Рішення Апеляційного суду, як правило, є остаточ-ним. Але у виняткових випадках, якщо у справі виникло правове питання, яке має особливе суспільне значення, обвинувач або обвинувачений можуть звернутися до Па-лати лордів. Дозвіл на апеляцію на тій підставі, що пи-тання за своїм характером підлягає розглядові Палатою лордів, видає або Апеляційний суд або Палата лордів.

Апеляція на рішення судів сумарної юрисдик-ції. Підсудний, визнаний винним магістратським судом, може апелювати:

1) до Суду Корони;

2) до Відділення королівської лави Високого суду — за принципом викладення обставин справи;

3) до Палати лордів — за певних обставин.

Якщо обвинувачений у суді першої інстанції не ви-знав себе винним і заперечує обвинувачення, він може подати апеляцію як на саме засудження його, тобто ви-знання винним, так і на вирок. Якщо ж на суді він ви-знав себе винним і погодився з викладеними в заяві про обвинувачення фактами, він може подати апеляцію ли-ше на вирок, тобто на застосування закону й призначен-ня покарання.

Для апеляційного провадження за скаргами на виро-ки судів сумарної юрисдикції апелянт повинен подати грошове забезпечення в розмірі, встановленому судом. Якщо апеляція буде залишена без наслідків, відповідна сума стягується з особи, яка подала скаргу.

В апеляційному провадженні не застосовується