Апеляція до Суду Корони. Як правило, апеляція мо-же надходити лише від підсудного. Апеляційне оскар-ження починається з того, що клерку магістратського суду7направляється заява про апеляцію; така ж заява надсилається й іншій стороні протягом 21 дня після то-го, як було винесено рішення магістратського суду. Суд Корони може збільшити строк як стосовно ще не відісла-ної заяви про апеляцію, так і щодо заяви, відісланої із запізненням.

Судочинство в Суді Корони — це в певному розумін-ні повторення слухання справи: обвинувачення відкри-ває справу й заново викликає своїх свідків, причому кожна із сторін може подати нові докази без будь-якого на те дозволу.

Суд Корони може затвердити, скасувати чи змінити вирок магістратського суду або повернути справу, висловивши свою думку. Останнє застосовується при "сумнів-ному" визнанні вини, яке за всіх обставин Суд Корони розглядає як невизнання вини. Мова йде про таке: якщо обвинувачений дійсно говорить "винен", але висловлює при цьому твердження, яке зводиться до захисту проти пред'явленого обвинувачення, або якщо із обставин справи видно, що обвинувачений заперечує пред'явлене обвинувачення, але визнає вину через незнання закону, то визнання вини, прийняте судом за цих обставин, є недійсним. Суд Корони може вислухати апеляцію на "за-судження" і повернути справу магістрату, рекомендуючи внести до протоколу запис про невизнання вини. Водно-час якщо визнання себе винним має явний характер, то ніяка апеляція на засудження не може бути прийнятою.

Апеляційне рішення Суду Корони оскаржується до Відділення королівської лави Високого суду за мето-дом "викладу обставин справи". Особа, незадоволена засудженням, наказом, рішенням або іншою судовою дією, може апелювати з приводу неправильного застосу-вання закону або перевищення юрисдикції шляхом звер-нення до магістратського суду з проханням викласти обставини справи для апеляційного "присутствія" Відді-лення королівської лави Високого суду. Клопотання по-дається в письмовій формі протягом 14 днів після вине-сення рішення магістратським судом. Якщо магістрати відкладають розгляд справи після засудження, то день винесення вироку вважається першим, з якого почина-ється відлік днів. Клопотання має бути вручене клерку того магістратського суду, рішення якого оскаржується, або вислане поштою. В клопотанні необхідно точно вка-зати питання права, з приводу якого звертаються за думкою Високого суду.

Магістрати можуть відмовити в поданні викладу об-ставин справи лише на підставі того, що, з їхньої точки зору, клопотання є непродуманим, але вони не можуть відмовити в ньому, якщо воно надійшло від генерального атторнея або за його вказівкою, навіть якщо клопотання буде ними вважатися непродуманим. У разі відмови ви-класти обставини справи магістрати повинні видати за вимогою заявника сертифікат про відмову. Заявник по-тім може звернутися до Високого суду з проханням про видачу наказу, яким пропонується мировим суддям ви-класти обставини справи. Але в такому випадку заявник втрачає право апелювати до Суду Корони.

Для вручення сторонам проекту викладу обставин справи установлюється строк у 21 день, з тим аби сторо-ни зробили свої подання й судді підготували остаточний варіант. Ці строки можуть бути збільшені, але в даному випадку до остаточного варіанта додається пояснення причин відстрочки.

При розгляді справи після виступів адвокатів захисту й обвинувачення суд обговорює правові питання.

Суд має право скасувати, підтвердити або внести по-правку в рішення, за яким було зроблено виклад обста-вин справи, або може повернути справу магістрату з ви-кладом своєї думки, або видати будь-який інший наказ, який він вважає необхідним.

Суд Корони також може викласти обставини справи з метою визначення думки Високого суду. Заява подаєть-ся в письмовій формі протягом 14 днів після винесення рішення. Суд Корони може відмовитися викласти справу лише в тому випадку, коли він вважає, що заява недос-татньо продумана.

Апеляція до Палати лордів може бути поданою після розгляду справи в апеляційному "присутствії" Відділен-ня королівської лави за дотриманням тих же умов, що й при апеляції на рішення Апеляційного суду в справі про злочин, який переслідується за обвинувальним актом. Так, має бути виданий сертифікат з апеляційного "присутствія" про те, що в його рішенні розглядалося право-ве питання, яке має важливе публічне значення, і є доз-віл на апеляцію на підставі того, що це питання заслуго-вує розгляду Палатою лордів.

РОЗДІЛ 3: Особливості кримінального процесу США.

3.1 Порушення кримінального переслідування і розслідування кримінальних справ.

Порушувати кримінальне переслідування й підтриму-вати обвинувачення в суді може потерпілий від злочину. У США є численні приватні розшукові бюро, які за плату проводять розшу-ки на користь того, хто до них звертається. Агенти розшукових бюро часто виступають у суді як свідки обвину-вачення і на їхніх показаннях грунтуються вироки. До послуг таких бюро і пов'язаних з ними юридичних кон-тор, як правило, звертаються фірми й об'єднання, якщо вони є потерпілими й бажають порушити й вести кримі-нальне переслідування.

Практично в більшості випадків кримінальне переслі-дування в США порушується і ведеться поліцією, феде-ральним бюро розслідувань (ФБР) і органами атторнейської служби.

Основним органом розслідування є поліція, до складу якої входять численні установи, які створюються різни-ми владами. Прийнято розрізняти поліцію федеральну, поліцію штатів і місцеву.

Федеральна поліція включає і ФБР. Воно підпорядко-вується міністру юстиції (генерал-атторнею) США.

ФБР розслідує найнебезпечніші злочини, які переслі-дуються за федеральними законами. ФБР — це також і контррозвідувальна служба США.

Характер діяльності інших федеральних органів роз-слідування у межах поліції визначений федеральним за-конодавством з