Курсова робота

на тему:

Особливості кримінального процесу країн романо-германської (континентальної) системи права

ПЛАН

Вступ......................................................................................................................3

РО3ДІЛ 1: Кримінальний процес Франції...............................................4

1.1 Доказове право............................................................................4

1.2 Кримінальне переслідування і відданя до суду.......................6

1.3 Розгляд кримінальних справ в судах першої інстанції.........10

1.3.1 Порядок розгляду справ про злочини в суді присяжних..11

1.3.2 Порядок розгляду кримінальних справ у виправних і поліцейських трибуналах.....................................................17

1.4 Оскарження вироків.................................................................19

РОЗДІЛ 2: Особливості кримінального процесу ФРН.........................23

2.1 Джерела доказів і порядок їх одержання...............................23

2.2 Розслідування кримінальної справи.......................................24

2.3 Судовий розгляд справи. Апеляція, ревізія і відновлення провадження...............................................................................24

Висновок.............................................................................................................30

Використана література..................................................................................31

ВСТУП

В правових системах зарубіжних країн умовно можна виділити основні форми кримінального процесу: класична європейська (континентальна) і агло-саксонська.

Аналіз кримінального процесу країн романо-германської системи права я спробую зробити на прикладі Франції і ФРН, оскільки саме вони в умовах історичного розвитку виробили і зберегли його природу і особливості, поширивши їх на інші країни Європи.

Кримінальний процес Франції є зразком класичної континен-тальної, так званої змішаної, моделі кримінального судочинства, яка прийшла в Європу на зміну інквізиційному процесу епохи фео-далізму. Ця модель була вперше втілена в знаменитому Кримі-нально-процесуальному кодексі Франції 1808 року (кодекс Наполеона), який діяв з деякими змінами 150 років. В ньому закріпилися такі важливі засади кримінального судочинства, як "заборона по-вороту до гіршого" незалежність суддів, гласність судового процесу та інші.[2, с.290]

Французькі вчені на багато років обумовили розвиток кримінально-процесуальної науки в Європі. Французька модель була сприйнята Німеччиною, Австрією, Італією, Росією, Іспанією, Україною і багатьма іншими країнами.

У 1959 році в Франції прийнято новий кодекс, який містить понад 800 статей і характеризується високим рівнем законодавчої техніки. Він складається з п'яти книг: перша має своїм предметом регулювання провадження попереднього розслідування, інші чо-тири присвячені судовим стадіям розгляду кримінальних справ та виконання вироку.

Для даної форми кримінального процесу характерно чітке розмежування його на дві основні стадії: досудове (попереднє) проваження (дізнання і попереднє слідство) і судовий розгляд, здійснюваний в умовах гласності і з дотриманням принципу змаганості сторін.

Щодо Німеччини, то її кримінально-процесуальне право є одним із найстабільніших у Європі. Кримінально-процесуальний кодекс ФРН прийнятий у 1887 році, і нині діє в редакції від 7 квітня 1987 р. У ньому знайшли своє відображення загальні демократичні ідеї реформ кримінального процесу XIX століття, які в Ні-меччині отримали свій розвиток у результаті перемоги буржуазної революції 1848 року. Позитивно також впли-нув Французький кримінально-процесуальний кодекс (кодекс Наполеона 1808 року). Йдеться про такі принци-пи, як незалежність суддів; розподіл функцій обвинува-чення та вирішення справ; створення самостійної проку-ратури; гласність та усність судового розгляду; участь у кримінальному правосудді народних представників; заборона "повороту до гіршого"; вільна оцінка доказів; захист прав та свобод особи від зловживань та свавілля у криміналь-ному судочинстві.

РО3ДІЛ 1: КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ФРАНЦІЇ.

1.1 Доказове право.

Джерелами доказів у французькому кримінальному процесі є показання свідків, обвинуваченого, висновок експерта, речові й письмові докази. Докази оцінюються суддями вільно, за їхнім внутрішнім переконанням, що грунтується на тих враженнях, які зробили на суддів по-дані їм докази.

Показання свідків. Свідки допитуються з приводу діянь обвинуваченого, його особи та моральності. Перед допитом свідки приносять присягу про те, що вони будуть "говорити без ненависті й страху всю правду й нічого, крім правди". Потерпілі теж допитуються як свідки.

Особа, названа в скарзі потерпілого, що супроводжу-ється пред'явленням цивільного позову, має право відмо-витися давати показання як свідок. Після ознайомлення зі скаргою слідчий суддя повинен попередити про це названу особу й зробити відмітку в протоколі. У разі від-мови давати показання як свідок ця особа може бути до-питана як обвинувачена.

Забороняється допитувати як свідків осіб, проти яких є серйозні докази щодо їхньої вини, коли це завідомо тягне за собою порушення права на захист.

Не можуть заслуховуватися під присягою показання батька, матері, сина, дочки та інших родичів обвинуваче-ного по висхідній і низхідній лініях, братів і сестер, сво-яків, подружжя, в тому числі й після розлучення, ци-вільного позивача (потерпілого), дітей віком до 16 років. Однак, коли хто-небудь із цих осіб був допитаний під присягою, то це не означає недійсності його показань, якщо ні прокурор, ні жодна із сторін не заперечують проти принесення присяги. У разі ж заперечень свідок може бути заслуханий у порядку одержання відомостей так званого довідкового характеру.

Кожна особа, викликана до слідчого судді або в суд, зобов'язана з'явитися, принести присягу й дати показан-ня. За порушення цих зобов'язань КПК встановлює до-сить суворі штрафні санкції. Крім того, свідок, який не з'явився без поважних причин, підлягає примусовому приводу.

Якщо через неявку свідка до суду розгляд справи бу-ло перенесено на найближчу сесію, і свідок не навів по-важних причин неявки, всі витрати щодо підготовки справи до слухання покладаються на свідка, що не з'явився, а сам він підлягає приводу в судове засідання на вимогу прокурора.

Кримінально-процесуальне законодавство передбачає особливий порядок допиту членів уряду й повноважних представників іноземних держав.[1, c.20]

Прем'єр-міністр та інші члени уряду Франції можуть виступати перед судом як свідки лише з дозволу Ради Міністрів, прийнятого за доповіддю міністра юстиції. Та-кий дозвіл оформляється декретом. Якщо суд не вимагає особистої явки зазначених осіб або на неї не було дозво-лу, то за дорученням суду, який розглядає справу, вони допитуються за місцем їхнього проживання в письмовій формі першим головою апеляційного суду або головою трибуналу великої інстанції. У суді присяжних такі пока-зання оголошуються публічно й використовуються в дебатах.

Письмові показання представників іноземної держави можуть бути витребувані судом через