Показання обвинуваченого. Обвинувачений має право не давати ніяких показань. Під час першої ж явки обвинуваченого слідчий суддя зобов'язаний роз'яснити йому це право. У протоколі робиться відмітка про це роз'яснення. Якщо ж обвинувачений виявить бажання дати показання, слідчий суддя негайно провадить допит.

У французькому кримінальному процесі визнання об-винуваченим своєї вини у вчиненні злочину не є вирі-шальним доказом і не тягне за собою припинення дослі-дження доказів у справі.

Висновок експерта. Французький кримінальний процес дає право слідчому чи судовому органу в разі не-обхідності дати розпорядження про проведення експер-тизи на вимогу прокуратури, за власною ініціативою або за клопотанням сторін.

Експерти обираються з числа осіб, які занесені до на-ціонального списку, складеного бюро Касаційного суду, або до одного із списків, складених апеляційними суда-ми, узгоджених з генеральним прокурором. Спеціалісти, які бажають стати експертами, подають про це заяву до відповідного суду. Вони мають бути не молодшими ЗО й не старшими 70 років. При занесенні їх до одного із списків експерти приносять перед апеляційним судом, у районі компетенції якого знаходиться їхнє постійне міс-це проживання, присягу про те, що вони будуть викону-вати свої обов'язки, подавати доповіді й робити свої вис-новки по честі й совісті. Вони не повинні відновлювати присягу за кожним викликом. Ці фахівці називаються присяжними експертами.

Лише як виняток експерт за мотивованою ухвалою може бути обраний із осіб, не внесених до жодного із списків. Ці експерти приносять присягу перед слідчим суддею чи магістром, призначеним судовим органом, за кожним викликом.

Якщо питання, поставлене на експертизу, дуже важ-ливе, призначається не менше двох експертів, в інших випадках — лише один експерт.

Після закінчення експертизи готується доповідь, яка має містити описування проведених досліджень і висно-вок. Якщо експерти дотримуються різних думок або як-що у них є застереження щодо загального висновку, ко-жен із них викладає свою думку чи свої застереження, мотивуючи їх.

Слідчий суддя зобов'язаний викликати заінтересовані сторони й повідомити їм про висновок експертів. Він ви-слуховує їхні заяви й визначає строк, протягом якого во-ни мають право подати свої міркування і сформулювати клопотання, зокрема про доповнення експертизи чи про-ведення контрекспертизи.

Участь спеціалістів, але не в формі експертизи, пе-редбачена й при провадженні дізнання судовою полі-цією. Якщо необхідно провести дослідження, яке не тер-пить зволікання, посадова особа судової поліції зверта-ється за сприянням до будь-яких компетентних осіб, які дають письмову присягу давати свої висновки по честі й совісті. Такі висновки є письмовим доказом у справі. Як правило, ці особи є співробітниками науково-технічних апаратів поліції або лікарями. На суді вони виступають як свідки.

Як докази допускаються магнітофонні записи. Розроб-лені детальні правила виготовлення фонограм, що мають доказове значення. Так, при провадженні звукозапису в ході слідчих дій необхідна присутність понятих або одно-го із чиновників суду чи прокуратури. Після закінчення запису магнітна стрічка опечатується. Звукозапис як до-каз не має переваги й оцінюється разом з іншими зібра-ними в справі доказами.[4, c.35]

1.2 Кримінальне переслідування і відданя до суду.

Порушення кримінального переслідування, а також керівництво судовою поліцією, нагляд за розслідуванням і підтримання обвинувачення в суді, забезпечення вико-нання судових рішень покладено на прокуратуру.

До системи органів прокуратури входять: прокурор Республіки (знаходиться при кожному трибуналі великої інстанції й одночасно особисто або через поліцейського комісара чи офіцера поліції обслугрвує трибунал нижчої інстанції); генеральний прокурор при апеляційному суді (йому підпорядковуються всі прокурори Республіки в ра-йоні компетенції апеляційного суду); генеральний прокурор при Касаційному суді (він не має адміністративних функцій, але може давати керівні вказівки прокурорам при нижчестоящих судових органах на підставі практики Касаційного суду).

Кожен прокурор має заступників і помічників. Діяль-ністю органів прокуратури керує міністр юстиції, але сам він прокурорських функцій не виконує. Всі прокуро-ри у Франції призначаються Президентом Республіки за поданням міністра юстиції.

Міністр юстиції має право повідомити генеральному прокуророві при апеляційному суді про всі відомі йому випадки порушення кримінального закону, запропонува-ти йому самому порушити або дати розпорядження про порушення кримінального переслідування. Такі ж повно-важення генеральний прокурор при апеляційному суді має щодо прокурорів Республіки. Під його наглядом пе-ребувають посадові особи й агенти судової поліції. Він може доручити їм збирання всіх відомостей, які вважає корисними в інтересах найкращого відправлення право-суддя.

Прокурор Республіки приймає скарги й повідомлення про злочини й вирішує, які заходи щодо них вжити: да-ти розпорядження про проведення всіх дій, необхідних для розшуку й переслідування осіб, винних у порушенні кримінального закону; повідомити поліцейським коміса-рам або офіцерам поліції й дати розпорядження про по-рушення кримінального переслідування; зажадати почат-ку попереднього слідства або дізнання.[5,с.93]

Попереднє розслідування у французькому кримі-нальному процесі має дві форми: попереднє слідство й дізнання.

Попереднє слідство є обов'язковим лише в справах про злочин. В окремих випадках воно може провадитися й у справах про делікти й проступки. У Франції кримі-нальні діяння за ступенем їхньої суспільної небезпеки, характером і розміром санкції поділяються на три кате-горії: а) злочини — діяння, за які призначають найбільш тяжкі покарання: пожиттєве або довгострокове позбав-лення волі, вигнання (смертна кара була скасована в 1981р.); б) делікти— діяння, які караються позбавлен-ням волі на строк понад два місяці і, як правило не більш як на п'ять років і (або) штрафом понад 2 тис. франків; в) проступки — незначні правопорушення, які караються позбавленням волі на строк до двох місяців і (або) штрафом до