Про закриття справи виноситься вирок, в якому вка-зуються обставини, які виключають провадження спра-ви. Рішення при постановленні вироку приймається більшістю в 2/3 голосів (якщо це рішення невигідне для підсудного). Суд не зв'язаний кваліфікацією злочину, яка була в обвинувальному висновку. Про зміну кваліфікації повідомляється підсудному і йому надається слово для захисту .

Вирок проголошується іменем народу. Зачитується резолютивна частина і пояснюються його підстави. Доки не складений протокол судового засідання вирок не вру-чається. Повністю вирок і протокол судового засідання оформляється не пізніше 5 тижнів після оголошення ре-золютивної частини вироку. Дата постановлення вироку реєструється в канцелярії суду.

Вирок підписується суддями. Якщо один із суддів не може поставити з якоїсь причини свій підпис, головую-чий пояснює причину і найстаріший із суддів, які брали участь у справі, робить відповідну позначку у вироку.

Шеффени (присяжні чи засідателі ) не підписують ви-рок. Копії вироку і виписки із нього мають бути підписа-ні секретарем судового засідання і завірені печаткою су-ду .

Кримінально-процесуальний кодекс ФРН передбачає 3 форми перегляду рішень суду, а саме: апеляцію, реві-зію, відновлення провадження. Суб'єктами оскарження є: обвинувачений (підсудний, засуджений); прокуратура (яка має право оскарження і на користь обвинувачено-го); захисник в інтересах обвинуваченого (але оскаржу-вати проти волі підсудного він не може); законний пред-ставник обвинуваченого.

Строк оскарження — час складання протоколу судо-вого засідання (5 тижнів і більше). Будь-яка скарга, при-несена прокуратурою, може бути змінена або скасована лише в інтересах обвинуваченого. Скарга, подана проку-ратурою, не може бути відкликана без згоди обвинуваче-ного. Захисникові для відкликання скарги необхідні спе-ціальні повноваження. Потерпілий також може оскаржи-ти рішення суду. Свідки, експерти та інші особи можуть оскаржити рішення, які торкаються їхніх інтересів.

Скарга подається до того суду, який виніс рішення, шляхом занесення до протоколу або в письмовій формі. Не пізніше ніж у триденний строк, скарга направляється до суду, який має розглядати цю справу.

Апеляція. Апеляційна скарга подається протягом тижня з моменту проголошення вироку. Якщо вирок проголошено без присутності підсудного, строк рахуєть-ся з моменту вручення йому копії вироку. Обгрунтуван-ня апеляційної скарги може бути подано протягом тиж-ня по закінченні строку на оскарження. По закінченні апеляційного строку, суд направляє матеріали справи до прокуратури. Прокуратура при апеляційному суді протя-гом тижня передає матеріали справи голові суду.

Виклик допитаних в суді першої інстанції свідків і експертів може не проводитись лише в тому випадку, коли їхній повторний допит непотрібний для з'ясування обставин справи.

Суддя-доповідач повідомляє про результати розгляду справи в суді першої інстанції. Допитується підсудний і проводиться судове слідство. Далі йдуть судові дебати. Виступають прокурор, підсудний, захисник (першим ви-ступає скаржник). Підсудному належить останнє слово.

Вирок перевіряється в тому обсязі, в якому він оскар-жений. Діє принцип reformatio in pejus. Вирок не може бути погіршений, якщо скарга подана на користь підсуд-ного (навіть прокуратурою). Це правило не стосується при направленні підсудного в психіатричну лікарню або в наркологічну установу.

Ревізія. Вона подається на вироки кримінальної па-лати і суду присяжних, а також вироки вищого земель-ного суду. Замість апеляційної скарги можна подати ре-візійну скаргу. На вирок апеляційного суду можна пода-ти ревізійну скаргу. В ревізійному порядку можуть бути оскаржені лише вироки, постановлені з порушенням за-кону.

Абсолютні ревізійні підстави:

1. Незаконний склад суду.

2. В постановленні вироку брав участь суддя або шеффен, який був усунутий від виконання функцій судді.

3. Порушена підсудність.

4. Відсутній представник прокуратури або інший обовязковий учасник.

5. Порушений принцип гласності.

6. Порушений принцип права обвинуваченого на захист.

Строк подачі скарги — тиждень з моменту оголошен-ня вироку. Строк для відсутнього на момент оголошення підсудного — з моменту вручення йому копії вироку. Подання скарги зупиняє набрання вироком законної си-ли. Скаржник має вказати, в якому обсязі він оскаржує вирок і вимагає його скасування (ревізійні вимоги) та обгрунтувати ці вимоги.

Ревізійні вимоги і їх обгрунтування мають бути пода-ні до суду, вирок якого оскаржений не пізніше місяця по закінченні строку на оскарження. Якщо до цього момен-ту вирок ще не вручений, то строк починається з момен-ту вручення вироку. Протягом тижня сторони подають письмові заперечення. Після отримання заперечень або по закінченні строку прокуратура пересилає матеріали справи до ревізійного суду.

Судовий розгляд. Розгляд справи починається допо-віддю судді-доповідача. Перевіряються лише ревізійні ви-моги. Заслуховується представник прокуратури, підсуд-ний і його захисник. Підсудному надається останнє сло-во (якщо він під вартою, його можуть і не викликати).

Розглянувши справу ревізійний суд може:—

скасувати вирок (навіть і відносно тих, які скарги не подавали);—

внести зміни в бік пом'якшення;—

направити справу в інший суд. В усіх цих випадках виноситься вирок. Відновлення провадження в інтересах засудже-ного. Підставами для такого відновлення можуть бути:

1. Подані до суду фальшиві документи.

2. Неправдиві показання свідка чи експерта.

3. Зловживання службовим становищем суддею чи шеффеном.

4. Якщо цивільно-правове рішення, на якому оснований вирок, скасоване іншим рішенням, яке набрало сили.

5. Якщо подані нові факти і докази, які дають підста-ви для виправдання або застосування закону про більш м'яке покарання.

Суд може винести рішення про відстрочку або пере-рву у виконанні вироку. У випадку смерті засудженого право на клопотання відновлення провадження нале-жить найближчим родичам по висхідній і нисхідній лінії, братам і сестрам померлого.

Підставами для відновлення справи не в інтересах підсудного є:

1. Подання до суду фальшивих документів.

2. Неправдиві показання свідка або експерта.

3. Зловживання службовим становищем суддею або шеффеном.

4. Визнання своєї вини виправданим у суді, якщо це заслуговує на довіру.

Суддя призначає захисника, якщо цього не зробив