якщо справа складна;—

немає коштів у засудженого;—

багато фактів говорить на користь засудженого.

У клопотанні мають бути наведені передбачені зако-ном підстави і докази. Від імені підсудного клопотання може бути подано у формі документа, підписаного захис-ником, або шляхом занесення до протоколу суду. Клопо-тання подається до суду, який виніс вирок, а цей суд уже направляє клопотання до належного суду. Якщо клопотання прийнято, то воно має бути вручено іншій стороні для ознайомлення .

Суд доручає певному судді дослідити подані докази, якщо це необхідно. Суд вирішує чи допитувати під при-сягою свідків і експертів. При їх допиті мають бути при-сутні: представник прокуратури; захисник; підсудний (якщо він не під вартою і тільки з дозволу суду). По закінченні дослідження доказів надається слово пред-ставникові прокуратури і підсудному. При задоволенні клопотання суд виносить рішення про відновлення про-вадження і проведення нового судового розгляду.

Виправдання без нового судового розгляду можливе якщо:

а) засуджений помер;

б) є достатньо доказів;

в) виправдання тягне автоматичне скасування раніше винесеного вироку. Якщо були призначені тільки заходи виправлення і безпеки, то замість виправдання наступає скасування раніше винесеного вироку.

Якщо за заявою виправдано, то на свій розсуд суд мо-же дати вказівку зробити публікацію в засобах масової інформації. Рішення суду першої інстанції в зв'язку з клопотанням про відновлення провадження, може бу-ти оскаржене шляхом принесення термінової скарги

Ухвала суду про відновлення провадження і прове-дення нового судового розгляду не може бути оскаржена прокуратурою. Вирок не може бути змінений в бік поси-лення покарання, якщо він переглядався за клопотанням засудженого, прокуратури або законного представника в інтересах засудженого (діє правило non in idem). Це правило не розповсюджується, якщо необхідно помісти-ти засудженого в психіатричну лікарню. Відновлення за-провадження не на користь засудженого допускається, якщо є нові факти або докази, які самі по собі, або в сукупності з поданими раніше обґрунтовують засуджен-ня за здійснений злочин. Відновлення провадження здій-снюється наказом про покарання. [7, c.36]

ВИСНОВОК

Отже, класична європейська форма кримінального процесу, яку ще йменують змішаною формою, представляє здебільшого романо-германську правову систему сучасності. Вона бере свій початок від Кримінально-процесуального кодексу Франції 1808 року, подарувавши світові Декларацію прав і свобод людини, Цивільний кодекс та інші актуальні і змістовні ідеї юриспруденції, французькі вчені на багато років обумовили розвиток кримінально-процесуальної науки в Європі. Французька модель була сприйнята Австрією, Італією, Німеччиною, Росією, Іспанією, Україною і багатьма іншими країнами.

Для даної форми кримінального процесу характерно чітке розмежування його на дві основні стадії: досудове (попереднє) проваження (дізнання і попереднє слідство) і судовий розгляд, існюваний в умовах гласності і з дотриманням принципу змаганості сторін.

У країнах Європи (Франція, Німеччина, Австрія, Росія, Білорусія) має місце така стійка тенденція розвитку кримінально-го процесу: забезпечення встановлення істини при одночасному зміцненні гарантій захисту прав і свобод людини; доцільне спро-щення процедури досудового розслідування і забезпечення проце-суальної економії; диференціація процесуальної форми залежно від тяжкості й очевидності злочину; спрощення процедури розсліду-вання по справах про малозначні злочини; збільшення обсягу й удосконалення механізму реалізації повноважень захисника; зміцнення прав потерпілих, включаючи встановлення інституту компенсації заподіяного їм збитку за рахунок держави; широке використання в доказуванні матеріалів оперативно-розшукової діяльності і так званого технічного документування.

Удосконалення науково-технічних засобів, які забезпечують можливість використовувати в розкритті злочинів нові джерела інформації або нові методи її здобуття, визначає тенденцію до встановлення більш гнучкої процедури розслідування, обумовлює необхідність скасування багатьох консервативних правил і забо-рон.

Використана література:

Боботов С.В. Правосудие во Франции. М., 1994.

Котюк О. Теорія держави і права. – К.: Юрінком., 1995.

Молдован В. Порівняльне кримінально-процесуальне право. Навч. посібник – К.:”Ін Юре”., 2000

Михайленко О. Прокуратура Франції // Право України №2., 2000 р.

Михайленко О. Про статус прокурора в європейських державах // Право України №3., 2001 р.

Решетников Ф. М. Правовые системы стран мира. Справочник. – М., 1993 г.

Судебные системы западных государств / под ред. В. А. Туманова. –М., 1991 г.

Тертишник В. Кримінально-процесуальне право України – К.: Юрінком, 2003.

Шишкін А. Прокуратура ФРН // Право України №5., 2000 р.