Про всі постанови слідчого судці представників обви-нуваченого й цивільного позивача належить сповіщати рекомендованим листом протягом 24 годин. З матеріала-ми попереднього слідства вказані особи не знайомлять-ся. На найважливіші постанови слідчого судді заінтере-совані особи можуть принести апеляцію до обвинуваль-ної камери.

У більшості випадків попереднє розслідування прова-диться у формі поліцейського дізнання. До складу судо-вої поліції входять посадові особи, чиновники й агенти. Посадовими особами судової поліції є: мери та їхні по-мічники; офіцери, чини жандармерії й окремі жандарми; поліцейські комісари, офіцери та деякі чини державної безпеки; комісари поліції, їхні помічники й офіцери полі-цейської префектури.[1, c.30]

Посадові особи проводять усі необхідні дії з дізнання і мають право арештувати обвинуваченого. Про всі відо-мі їм злочини вони зобов'язані негайно інформувати прокурора Республіки, а після закінчення дізнання направи-ти йому матеріали справи.

Віддання до суду. Органом, який здійснює віддання до суду осіб, обвинувачених у вчиненні злочинів, є обви-нувальна камера. Вона складається з голови і двох чле-нів апеляційного суду. Обвинувальна камера збирається не рідше одного разу на тиждень, а з ініціативи голови чи на вимогу генерального прокурора — щоразу, коли в цьому виникає потреба.

Генеральний прокурор направляє справу зі своїм вис-новком до обвинувальної камери й сповіщає рекомендо-ваним листом кожну із сторін про дату розгляду справи на засіданні обвинувальної камери. Сторони та їхні пред-ставники до засідання обвинувальної камери мають пра-во викласти в письмовому вигляді свої міркування, які вони направляють прокуророві та іншим сторонам.

Розгляд справи відбувається в закритому засіданні в такому порядку. Спочатку з доповіддю виступає член об-винувальної камери, потім генеральний прокурор і пред-ставники сторін за своїм бажанням викладають коротко свої міркування. Після закінчення дебатів сторін обвину-вальна камера вирішує питання про те, чи зібрано проти обвинуваченого достатньо доказів.

Якщо обвинувальна камера приходить до висновку, що діяння обвинуваченого не містить складу злочину, ні делікту, ні проступку, або коли особа, яка вчинила діян-ня, залишилася невідомою, або якщо немає достатніх до-казів проти обвинуваченого, вона оголошує про припи-нення кримінального переслідування. Коли обвинувальна камера приходить до висновку, що діяння обвинувачено-го є деліктом або проступком, вона розпоряджається про направлення справи відповідно до виправного або полі-цейського трибуналу. Якщо діяння обвинуваченого міс-тить склад злочину, обвинувальна камера виносить по-станову про віддання обвинуваченого до суду присяж-них. Обвинувальна камера може за клопотанням генерального прокурора, однієї із сторін або з власної ініціативи дати розпорядження про проведення додатко-вих слідчих дій, які вона вважає корисними. Додаткове розслідування провадиться одним із членів обвинуваль-ної камери або слідчим суддею, уповноваженим нею для цієї мети.

Спеціальної процедури віддання до суду в справах про делікти й проступки немає. Справа про таке діяння направляється слідчим суддею, коли він його розсліду-вав, або прокурором на розгляд відповідно виправного або поліцейського трибуналу.

1.3 Розгляд кримінальних справ за першою інстанцією.

Розгляд кримінальних справ за першою інстанцією відбувається:

а) в судах присяжних (справи про злочини). Вони є при апеляційних судах, яких у Франції налічується 50 (по одному на кілька департаментів; Франція розділена на 92 департаменти);

б) у виправних трибуналах (справи про делікти). Ці суди функціонують на базі трибуналів великої інстанції. У кожному з адміністративних округів департаменту е один або декілька таких судів;

в) у поліцейських трибуналах (справи про проступ-ки). Вони функціонують на базі трибуналів малої інстан-ції, які є в кожному окрузі (один або декілька), але їх у цілому значно більше.[6, с.34 ]

Справи про злочини неповнолітніх, які не досягли 16 років, а також про серйозні делікти й проступки непов-нолітніх розглядають суди в справах неповнолітніх, які запроваджені за місцем знаходження трибуналів великої інстанції. Справи про злочини, вчинені неповнолітніми, котрі досягли 16 років, розглядаються судами присяж-них для неповнолітніх, створеними при апеляційних судах.

Справи про обвинувачення Президента Республіки в державній зраді й міністрів у змові проти безпеки дер-жави та в злочинних діях, вчинених ними при виконанні службових обов'язків, розглядає згідно зі ст. 68 Консти-туції Верховний суд Франції. До його складу входять в однаковій кількості представники Національних зборів і Сенату, яких обирають після кожного повного або част-кового відновлення цих палат. Віддати на розгляд Вер-ховного суду справу щодо Президента й міністрів мо-жуть лише обидві палати парламенту відкритим голосу-ванням і абсолютною більшістю голосів.

1.3.1 Порядок розгляду справ про злочини в суді при-сяжних.

На вимогу генерального прокурора апеляційний суд може видати розпорядження про створення такої кількості відділень суду присяжних, які необхідні в інте-ресах правосуддя. Сесії суду присяжних проводяться один або кілька разів на квартал за місцем знаходження апеляційного суду, в головному місці відповідного окру-гу, а у виняткових випадках — в іншому місці департа-менту, де є трибунал великої інстанції.

Список справ, що підлягають розгляду на кожній сесії, встановлюється головою суду присяжних за подан-ням прокуратури. Остання сповіщає обвинуваченому день, коли він повинен з'явитися до суду.

Суд присяжних складається із суду у власному розу-мінні цього слова й журі. До складу суду у власному розумінні цього слова входять голова й два асесори. Вони призначаються кожен квартал і для кожного суду присяжних постановою першого голови апеляційного суду зі складу цього суду. Асесори можуть бути призначені складу трибуналу великої інстанції, в межах компе-тенції якого проводить сесії (засідання) суд присяжних.

Журі складається з громадян, внесених до списків присяжних. Присяжними можуть бути громадяни чоло-вічої і жіночої статі, які досягли 30-річного віку, уміють читати й писати французькою мовою, користуються політичними, громадянськими та сімейними правами й не