матеріалів, ви-лучених при перевірці, а також викладено порядок оскарження прийнятого рішення. Копія постанови обов'язково вручається за-явникові та іншим зацікавленим особам.
Постанову слідчого та органу дізнання про відмову в пору-шенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокурору, а якщо така постанова винесена прокурором — вищо-му прокурору. Скарга подається особою, інтересів якої вона торкається, або її представником протягом семи днів з моменту отримання копії постанови.
У разі незгоди прокурора відмінити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скарга на цю постанову подається особою, інтересів якої вона торкається, або її представником до суду.
Постанова судді або ухвала суду про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона торкається, або її представником протягом семи днів з дня отримання копії постанови або ухвали до вищого суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року визнані такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними) Положення ч.6 ст.234, ч.3 ст.236 Кримінально-процесуального кодексу України, які унеможливлюють розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи щодо певної особи.
В мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України зазначається, що скарги до суду на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи щодо певної особи повинні розглядатися судом за чинним законодавством у порядку кримінального судочинства. При цьому суд, розглядаючи такі скарги на стадії досудового слідства, перявіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов і не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінальної справи по суті, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Висновок.
Отже, порушення кримінальної справи є першою, по-чатковою стадією кримінального процесу. Суть її полягає в тому, що компетентні органи повинні встановити наяв-ність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для того, щоб прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кри-мінальній справі, а також інших обставин, які є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи.
Своєчасне та обгрунтоване порушення кримінальної справи є необхідною передумовою для швидкого й пов-ного розкриття злочинів, викриття й покарання винних, запобігання злочинам і виконання завдань криміналь-ного судочинства. Слідчі дії можна провадити лише після порушення кримінальної справи. Як виняток до її порушення у невідкладних випадках дозво-ляється провести огляд місця події, причому за наявності для цього підстав кримінальна справа порушується негай-но після огляду.
Стадія порушення кримінальної справи не зводиться тільки до відповідного процесуального акта — постанови або ухвали про її порушення чи відмову в цьому. Вона включає в себе систему процесуальних дій і правовідно-син, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв і пові-домлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи або про її відмову, прокурорський нагляд за законністю та обгрунтованістю вказаних дій, перевірку судом за скаргами заінтересованих осіб закон-ності та обгрунтованості постанови прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.
НОРМАТИВНІ АКТИ:
Конституція України. — К., 1996.
Кримінально-процесуальний кодекс України.
Кримінальний кодекс України.— К., 2001.— Ст.11-55, 36-43.
Закон України від 20.12.1990 "Про міліцію"//Відомості Верховної Ради України. – 2000.— № 10.— Ст.79
Закон України від 18.02.1992 "Про оперативно-розшукову діяльність" // Відо-мості Верховної Ради України.— 1992.— № 22— Ст.ЗОЗ.
Закон України "Про прокуратуру"// Офіційний вісник України.— 2001,— № 29
Закон України "Про судоустрій України" // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 358 .
Використана література:
Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України.— К., 1999.
Нове у кримінально-процесуальному законодавстві України: Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Ю.М.Грошевого. – Харків: Право, 2002.
Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., допов. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003.
Юридична енциклопедія.— К., 1993.