Якщо в ході дізнання, досудового чи судового слідства або перевірки поряд з обставинами, що виключають провадження у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявлені ознаки адміністративного правопорушення, орган дізнан-ня, слідчий, прокурор, суд або суддя зобов'язані направити відповідні матеріали органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про таке адміністративне правопорушення (окрім фактів правопорушень, вчинених недієздатними особами та померлими).

Обставини, які згідно з законом виключають порушення та провадження кримінальної справи, за своєю сутністю можуть бути сис-тематизовані та поділені на три групи. Перша група — обставини реабілітуючого характеру. Реабілітуючі підстави — це такі, в силу яких особа визнається невинною у вчиненні злочину, добропорядною та реабілітованою, або які вказують, що злочину не було. Сюди належать: відсутність події злочину, відсутність складу злочину, в тому числі наявність необхідної оборони або крайньої необхідності; недосягнення осо-бою до моменту вчинення суспільно небезпечного діяння віку, при досягненні якого можлива кримінальна відповідальність.

Рішення про відмову в порушенні справи чи про закриття справи за цими обставинами уповноважені приймати слідчі чи органи дізнання самостійно.

При відмові в закритті чи закритті кримінальної справи за реабілітуючими підставами слід роз'яснити обвинуваченому про право на відшкодування заподіяної йому моральної та матеріальної шкоди безпідставним притягненням до відповідаль-ності, реабілітацію в повному обсязі відповідно до закону України від 1.12.1994 "Про порядок відшкодування шкоди, завданої гро-мадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Друга група — підстави нереабілітуючого характеру. Нереабілітуючі підстави — це підстави, що за наявності складу злочину тягнуть за собою звільнення особи від кримінальної відповідаль-ності, звільняють від відповідальності та покарання особу, винну у вчиненні злочину. Особа звільняється від кримінальної відповідальності з огляду на акт амністії, що усуває покарання за вчинений нею злочин, або у зв'язку з помилуванням даної особи, а також у разі смерті особи, яка вчинила злочин.

Оскільки закон надає право слідчому відмовити в порушенні справи за всіма обставинами, названими в ст.6 КПК України, то в випадках відмови в порушенні справи за нереабілітуючим і підставами таке рішення слідчий приймає з санкції прокурора. Для звільнення від відповідальності за підставами, викладеними в ст. 7-11-1 КПК України (передача особи на поруки, дієве каяття, зміна обстановки, примирення обвинуваченого з потерпілим, закінчення строків давності, застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру), порушена і розслідувана справа має направлятись до суду. Відмова в порушенні справи за цими обставинами законом не передбачається.

Третю групу становлять формальпо-процесуальні підстави. Це підстави, що тягнуть за собою відмову в порушенні кримінальні справи з огляду на наявність рішень щодо певного факту, які набули юридичної сили, чи відсутності волевиявлення певних учасників процесу, за умови, що за законом справа порушується за наявності такого волевиявлення. Наприклад, відсутності скарг потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності в справах, віднесених до справ приватного обвинувачення. Тут відмова в порушенні справи має місце за відсутністю скарги потерпілого, якщо справа підлягає порушенню тільки за його скаргою, або за примиренням потерпілого з обнуваченим по такій категорії справ.

Дана група об'єднує також підстави, які констатують неможливість повторного розслідування фактів, що стосуються дій (щодо яких компетентні державні органи прийняли рішення. Сюди входять такі підстави: наявність вироку, що набрав законної сили, або ухвали чи постанови суду про закриття справи за тією самою підставою, наявність постанови органу розслідування або прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням.

Закон надає право на прийняття рішення про відмову в порушенні справи чи про закриття справи за цими обставинами слідчому й органу дізнання.

Дамо коротку характеристику обставин, що виключають про-вадження по кримінальній справі, які можуть служити підставами для відмови в порушенні справи.

Відсутність події злочину є підставою, що тягне за собою відмову в порушенні справи в тих випадках, коли взагалі не було події, про яку надходила заява (повідомлен-ня або сама подія мала місце, але не може бути визнана подією звочину.

Злочин — це суспільно-небезпечне, протиправне та винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене осудною особою, яка може бути суб'єктом згочину. Відсутність події злочину означає, що відсутні суспільна небезпечність діяння чи його протиправність, або взагалі відсутнє саме діяння.

Прикладами відсутності події злочину можуть бути такі ситу-ації: смерть людини сталася внаслідок дії стихійних сил природи (під час повені, грози тощо); за результатами перевірки заяви про зґвалтування виявилося, що насильницького акту взагалі не було.

Відсутність у діянні складу злочину. Дана підстава застосовується, коли встановлено, що подія, з при-воду якої надійшла заява або повідомлення, мала місце, була ре-зультатом вчиненого особою діяння (дії або бігздіяльності), але сама по собі не є злочином, оскільки:

а) відсутній хоча б один з елементів складу злочину (об'єкт, елективна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона);

б) наявні обставини, які виключають суспільну небезпеку.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідаль-ності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину. Отже, відсутність складу злочину — підста-ва для відмови в порушенні справи, закриття справи чи винесення виправдувального вироку.

Склад злочину - сукупність визначених у кримінальному законі ознак, за наявності яких суспільно-небезпечне діяння характеризується як злочин. До елементів складу злочину належать об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона діяння.

Відсутність хоча б одного з елементів складу злочину є обставиною, що виключає порушення кримінальної справи чи проваження судочинства.

До числа обставин, що виключають злочинність діяння, належать: необхідна оборона, уявна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця, фізичний або психічний примус,