У виняткових випадках закон допускає можливість застосуван-ня засобів процесуального примусу для збирання доказів і вста-новлення істини. В останньому випадку обмеження прав і свобод повинно мати характер крайньої необхідності: здійснюватися для розкриття злочину й усунення небезпеки, що загрожує інтересам людини, суспільства чи держави, якщо цю небезпеку за даних об-ставин неможливо було б усунути іншими засобами, і якщо заподіяні негативні наслідки є меншими, ніж відведена шкода.

Процесуальні гарантії прав і свобод людини в кримінальному процесі — особливий вид гарантій, які виступають засобом їх за-безпечення: реалізації в процесі кримінального судочинства, захис-ту від безпідставного втручання, відновлення порушених прав. Якщо право — це можливість відповідної поведінки, то процесу-альні гарантії представляють собою юридично визначені процедури реалізації відповідних прав, механізм попередження їх порушень, по-рядок захисту і відновлення порушених прав і свобод людини.

Система процесуальних гарантій прав і свобод людини включає такі елементи: юридичне визначення самих прав і свобод; недо-пустимість звуження існуючих прав і свобод як за обсягом, так і за змістом; визначення процедури їх реалізації; роз'яснення учас-никам процесу прав і свобод та порядку їх реалізації; надання ре-альної можливості для самореалізації; утримання від порушень прав і свобод людини з боку інших учасників процесу; надання допомоги з боку слідчого, органу дізнання, прокурора, захисника і суду в реалізації прав і свобод іншими учасниками процесу; по-передження порушень прав і свобод та покладання обов'язку здійснення заходів щодо їх попередження на осіб, які ведуть кримінальне судочинство чи виконують функцію процесуального контролю й нагляду; захист прав і свобод — встановлення пере-шкод, які б виключали їх порушення; відновлення порушених прав і свобод; повну реабілітацію й відшкодування завданої шкоди.

Оптимальне співвідношення гарантій встановлення істини і га-рантій захисту прав і свобод людини і є системою гарантій пра-восуддя.

Співвідношення гарантій встановлення істини і гарантій захис-ту прав і свобод людини характеризується взаємодією різних об'єктивних закономірностей гносеологічної діяльності та юридич-них принципів, які, маючи однакову мету, створюють єдину, доцільну і надійну процесуальну форму як систему гарантій правосуддя.[12, ст.91-93]

РОЗДІЛ 2: Система процесуальних гарантій.

2.1 Процесуальна форма.

У період становлення України як правової, демократичної держави питання удосконалення кримінально-процесуальної форми є не тільки актуальним, а й особливо гострим в аспекті забезпечення кон-ституційних прав людини і громадянина. Ця форма — найважливіша процесуальна гарантія захисту прав та законних інтересів суб'єктів кримінального процесу. Поліп-шенню її якості сприяє наукове обгрунту-вання встановленого законом порядку здійснення кримінального судочинства і приведення його у відповідність з вимога-ми Конституції України та положень між-народних документів з прав людини.

Процесуальна форма є однією з фунда-ментальних категорій кримінального процесу, від чіткості визначення поняття якої значною мірою залежить вирішення низки теоретичних і практичних проб-лем.

У більшості підручників процесуальна форма визначається як порядок прова-дження і оформлення процесуальних дій, умова виникнення, зміни і припи-нення кримінально-процесуальних відносин; структура, умова, послідовність вчинення процесуальних дій та закріп-лення їх у правових актах.

Наведені погляди мають як спільні ри-си, гак і певні відмінності. Однак розмаїт-тя думок ще раз підкреслює неоднознач-ність і складність проблеми визначення даної категорії.

Якщо розглядати процесуальну форму у філософському аспекті, її можна.уявити як оболонку, що наповнюється певним змістом, а отже, визначає ті межі, в яких здійснюється кримінально-процесуальна діяльність. Однак складність полягає в тому, що остання відбувається у різних площинах і має багатогранну структуру.

У кримінально-процесуальному зако-нодавстві містяться вимоги до підстав, послідовності, порядку, умов і строків прийняття процесуальних рішень та вчи-нення процесуальних дій. Сукупність цих вимог окреслює межі або, іншими слова-ми, форму, в якій відбувається кри-мінальний процес як комплекс прийня-тих процесуальних рішень та вчинених процесуальних дій. Між зазначеними ви-могами існує внутрішній зв'язок. Вони є структурними елементами процесуальної форми, кожен з яких має свої виміри і ха-рактеристику.

Прийняття будь-якого процесуальною рішення і вчинення будь-якої процесуальної дії мають грунтуватися на певних підставах, по суті, це початок реалізації врегульованих законом правовідносин. Можна виділити фактичний та юридич-ний аспекти цих підстав. Фактичний ас-пект — це певні життєві обставини, які існують або складаються. А юридичний аспект передбачає вказівку на ці обставини у законі, яка дає суб'єктам правовід-носин можливість реалізовувати окремі норми права. У деяких випадках форму-лювання підстав міститься безпосередньо в законі (наприклад згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України підставою до порушення кримінальної справи є існування достат-ніх даних, які вказують на наявність ознак злочину. В інших випадках підста-ви не конкретизуються, а випливають із конституційних засад (наприклад, коли особа звертається до державних органів за захистом своїх прав у разі вчинення злочину).

Відображенням кримінально-процесу-альної діяльності ( певний порядок, ін-шими словами, визначена процедура її здійснення. Прийняття процесуальних рішень і вчинення процесуальних дій регламентуються законодавством. Його приписи чітко визначають поведінку суб'єктів кримінально-процесуальних відносин. І будь-яке відхилення від ньо-го призводить до порушення процесуаль-ної форми. Наприклад, недодержання слідчим під час проведення впізнання положення ч. З ст. 174 КПК (щодо надан-ня особі, яка пред'являється для впізнан-ня, можливості обрати будь-яке місце се-ред інших таких осіб) зводить нанівець результати цієї слідчої дії.

Крім того процесуальні рішення по-винні прийматися, а процесуальні дії вчинятися у визначеній законом послідо-вності, тобто прийняття або вчинення одних має передбачати наявність інших Так. пред'явленню особи для впізнання повинен передувати допит особи, яка бу-де впізнавати. Проведення слідчих дій, за винятком огляду місця події, не може ма-ти місця без порушення кримінальної справи. Недодержання послідовності здійснення цих логічно пов'язаних між собою дій закон не допускає. Кримінально-процесуальна діяльність законодавством умовами,