тобто додатковими вимогами до підстав прийняття процесуальних рішень та порядку вчинення процесуальних дій. Так, поряд з переліченими у ч. 1 ст. 106 КПК підставами затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, у ч. 2 цієї статті зазначено, що підозрюваного може бути заттримано за наявності інших даних про його причетність до вчинення злочину лише в тому разі, коли він намагався втекти, не має постійного місця проживання, або коли не встановлено його особу. Відповідно до ч. 4 ст. 177 КПК слідчий має право провести обшук, за винятком житла чи іншою володіння особи, без санкції прокурора у невідкладних випадках з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати).[2, ст.106-177]
Кримінальний процес не може бути безмежним, він має часові рамки, свій початок і кінець. Визначені законом проміжки часу, що відводиться для прийнятя процесуальних рішень і вчинення процесуальних дій, утворюють струнку систему логіко-причинних і логіко-наслідкових зв'язків у певних часових межах. Вони дозволяють розглядати кримінальний процес як цілісне, завершене і обмежене в часі явище.
Процесуальна форма сприяє реалізації ідей правової держави у сфері правосуддя, виступає гарантом захисту прав і свобод лю-дини. Якщо в правовій державі стосовно громадян доцільно реалізується ідея — "дозволено все, що не заборонено законом", то стосовно учасників процесу, які мають розпорядчі повноважен-ня, повинен діяти принцип — "дозволено лише те і лише в такій формі, що і як передбачено законом". Такий підхід обмежує пра-вом владу як взагалі, так і в кримінальному процесі зокрема, за-безпечує верховенство закону в сфері правосуддя.[7, ст.138-139]
Удосконалення процесуальної форми знаходиться у прямому зв'язку з визначенням її структурних елементів. Кожен з них має важливе значення і впливає на правовий статус учасників кримінального го процесу. Можна стверджувати, що захист їх прав та законних інтересів залежить від оптимального законодавчого врегулювання зазначених више вимог.
Процесуальна форма — це відповідні змісту й принципам кримінального процесу, передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників про-цесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків, про-цедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юри-дичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, покликані забезпечити розв'язання завдань і досягнен-ня мети кримінального процесу.
Процесуальна форма повинна відповідати вимогам: доцільності (забезпечувати швидке, безпомилкове й ефективне правосуддя); простоти (бути вільною від непотрібних бюрократичних фор-мальностей); надійності (гарантувати досягнення істини й справед-ливості); толерантності (забезпечувати повагу до прав і свобод людини), ясності, моральності та етичності. Вона повинна бути пронизана духом поваги до честі і гідності особи, захисту прав і свобод людини.
Значення процесуальної форми полягає в тому, що вона:*
визначає стабільну та юридичне доцільну процедуру судо-чинства;*
оптимізує й активізує діяльність щодо розв'язання завдань кримінального процесу;*
надає правове поле для встановлення єдиної для всіх за-конності;*
створює систему необхідних гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедли-вості;*
забезпечує реалізацію принципів правової держави в сфері правосуддя й створює необхідний для цього режим закон-ності;*
забезпечує виховний вплив кримінального процесу.
Процесуальна форма — це не пуста формальність, а абсолютно необхідна умова правильності розслідування та розв'язання кримінальних справ. Вона є гарантією встановлення істини, без-помилковості застосування кримінальної репресії. Одна з умов надійності правосуддя — документування всієї процесуальної діяльності.
Процесуальний документ відіграє роль суттєвого гаранта пра-восуддя. На підтвердження цього наведемо такі аргументи.
1. Про обставини скоєного злочину робляться висновки на підставі зібраних матеріалів. Щоб висновки були правильними (відповідали істині), необхідно у доказуванні використовувати тільки достовірні фактичні дані. Доказування є встановленням істинності будь-яких суджень за допомогою аргументів (доказів), істинність яких встановлена. Достовірність доказів забезпечується можливістю перевірки джерела та способу їх отримання. При цьому джерело та спосіб отримання доказової інформації мають бути законними та надійними (не призводити до деформації, зміни первісного смислу й змісту отриманих фактичних даних). Допус-тимість та достовірність інформації може бути підтверджена в пе-реважній більшості випадків тільки процесуальним документом, де зафіксовані джерело та процес її отримання.
2. Здійснюючи діяльність щодо збирання та дослідження доказів, слідчий, орган дізнання, прокурор та суд вступають у певні правовідносини з іншими учасниками процесу й повинні вживати заходи до захисту їх прав та законних інтересів. Закон зобов'язує особу, у провадженні якої знаходиться справа, роз'яснювати учасникам процесу їхні процесуальні права та на-давати реальну можливість для їх реалізації (право заявити відвід, подати доказ, брати участь у судових дебатах тощо). Про вико-нання даних приписів можуть свідчити тільки процесуальні доку-менти, що фіксують процесуальну діяльність на різних стадіях кримінального процесу.
3. Слідчий, орган дізнання, прокурор та суд мають право за наявності для того підстав застосовувати до інших учасників процесу передбачені законом заходи примусу. Про наявність законних підстав для застосування таких заходів можна робити висновки тільки за матеріалами кримінальної справи, включаючи постано-ви, що мотивують відповідні рішення.
4. Копії основних процесуальних документів (обвинувальний висновок та вирок) вручаються обвинуваченому (підсудному) під розписку. Цим гарантується право обвинуваченого знати, у чому він обвинувачується, і захищатися від безпідставного обвинувачен-ня, а також право оскаржити безпідставний вирок. Без процесу-альних документів неможливе виконання вироку, що набрав за-конної сили.
Процесуальний документ — органічна й невід'ємна частина будь-якої правової діяльності, незмінний атрибут правосуддя.
Відступ від встановленої процесуальної форми може призвести до невиправних помилок.
Наведемо приклад. У справі про шахрайство слідчий пред'явив для впізнання потерпілій Комаровій підозрюваного Мухіна. На порушення процесуальної форми в потерпшої попередньо не були з'ясовані прикмети, за якими