Метою застосування запобіжного заходу є перешко-дити обвинуваченому скритися від слідства й суду, зава-жати встановленню істини в справі, займатися злочин-ною діяльністю або ухилитися від виконання вироку, тобто забезпечити обвинуваченого за органами розсліду-вання й суду та його належну поведінку.

Таким чином, треба розрізняти підстави і мету засто-сування запобіжного заходу, а також обставини, які вра-ховуються при цьому.

Застосувати запобіжний захід при наявності для цього достатніх підстав — це право, а не обов'язок слідчого, органу дізнання, прокурора, судді і суду. Якщо немає підстав для застосування запобіжного заходу, від обвину-ваченого відбирається письмове зобов'язання про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування, а також про те, що він з'явиться до слідчого й суду за їх викликом. Це зобов'язання не є запобіжним заходом, і його не слід плутати з підпискою про невиїзд. При порушенні цього зобо-в'язання до обвинуваченого можуть буги застосовані привід або запобіжний захід.

Як правило, запобіжний захід застосовується до обви-нуваченого. Проте у виняткових випадках він може бути застосований щодо підозрюваного. В цьому разі обвину-вачення має бути пред'явлено йому не пізніше десяти діб.

РОЗДІЛ 3: Принципи кримінального процесу.

Крім процесуальної форми і заходів кримінально-процесуального примусу процесуальними гарантія-ми є принципи кримінального процесу .

Суттєві доповнення і зміни до нормативного змісту багатьох принципів кримінального процесу внесли закони України від 21 червня 2001 р. та від 12 липня 2001 р.; значно посилені демокра-тичні основи судочинства Законом України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України».

Принципи кримінального процесу — це закріплені у законі визначальні фундаментальні положення щодо закономірностей і найбільш суттєвих властивостей кримінального процесу, які обумовлюють їх значення як засобу для захисту прав та свобод людини і громадянина, а також для врегулювання діяльності органів та посадових осіб, що ведуть процес.

Значення принципів як норм вищого ступеня нормативнос-ті полягає, по-перше, в тому, що кожне рішення правозастосувальника, яке приймається з порушенням їх вимог, підлягає ска-суванню, а одержана інформація не має доказового значення; по-друге, принципи сприяють правильному тлумаченню звичайних правових норм; по-третє, будучи своєрідними ціннісними орієн-тирами, принципи використовуються у разі правозастосування за аналогією, вносять впорядкованість при субсидіарному засто-суванні права (цивільний позов у кримінальному процесі).[10, ст.82-90]

Проаналізуємо окремі принципи кримінального процесу.

Принцип поваги до гідності особи, невтручання в осо-бисте і сімейне життя. У відповідності з Конституцією України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдсь-кому або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. З метою запобігання розголо-шенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, допускається закритий судовий розгляд. Обшук особи, а також її освідування, коли воно пов'язане з необхідністю оголювати освідувану особу, може проводити тільки слідчий тієї ж статі, що й обшукуваний чи освідуваний, у присутності понятих цієї ж статі. При освідуванні не допускаються дії, які принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров'я. Відтворення обстановки та обставин події допускаються лише за умови, що виконувані при цьому дії не принижують гідності осіб, які беруть у них участь, і не є небезпечними для їх здоров'я (ч. 2 ст. 194 КПК). Під час обшуку або виїмки слідчий має вжити заходи для того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні [2, ст.185] .

Принцип права на свободу та особисту недоторканність означає, що ніхто не може бути засуджений до позбавлен-ня волі, заарештований, затриманий за підозрою у вчи-ненні злочину, підданий особистому обшуку, освідуванню, судовій експертизі, примусовому приводу інакше, як на підставі і в порядку, передбачених законом. Прокурор повинен негайно звільнити кожного, хто незаконно поз-бавлений волі або утримується під вартою понад строк, передбачений законом чи судовим вироком [2, ст.14]. Конституція України передбачає, що кожна люди-на має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тіль-ки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його пе-репинити уповноважені на те законом органи можуть за-стосовувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом 72 го-дин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом 72 годин з моменту затри-мання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затри-маному має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права й надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кож-ний затриманий має право в будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Слід мати на увазі, що протягом