Принцип недоторканності житла полягає в тому, що ніхто не має права без законної підстави увійти в житло проти волі осіб, які проживають у ньому. Обшук, виїмка, огляд приміщень у громадян можуть проводитися лише на підставах і в порядку, передбачених законом. Конституція України проголошує, що кожному гарантується недотор-канність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду та обшуку (ст. ЗО).

Протягом 5 років після набуття чинності новою Конс-титуцією України зберігається існуючий порядок прове-дення огляду та обшуку житла або іншого володіння особи (п. 13 «Перехідних положень» Конституції).

Конституція України проголошує, що кожному гаран-тується таємниця листування, телефонних розмов, теле-графної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути вста-новлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими спосо-бами одержати інформацію неможливо (ст. 31).

Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень громадян, що переда-ються засобами зв'язку, карається виправними роботами на строк до 1 року або штрафом у розмірі від 25 до 35 неоподаткованих мінімумів доходів громадян [3, ст. 131].

Принцип з'ясування істини — це вимога закону, яка зобов'язує суд, прокурора, слідчого та особу, яка про-вадить дізнання, всебічно, повно і об'єктивно дослідити обставини справи з тим, щоб з'ясувати істотні, юридично значущі факти, дати їм правильну пра-вову оцінку і тим самим забезпечити правильне вирішення справи. Цей принцип є конституційним, бо в Конституції України говориться про з'ясування істини під час роз-слідування кримшальної справи і про забезпечен-ня доведеності вини. Тільки з'ясувавши істину під час слідства і в суді, можна визнати людину винною у вчиненні злочину.[7, ст.35-49]

Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист передбачений в кількох статтях Конституції України. В ній говориться, що для забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист, забезпечення обвинуваченому права на захист є однією з основних засад судочинства. Суть цього принципу полягає в тому, що закон: а) наділяє згаданих учасників процесу такою сукупністю процесуальних прав, викорис-тання яких дає їм змогу особисто захищатися від підозри чи обвинувачення у вчиненні злочину, відстоювати свої законні інтереси (це можна назвати особистим захистом); б) надає згаданим особам право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає обов'язковим призначення захисника за рахунок держави (це можна назвати професійним захистом). Конституція України пе-редбачає, що кожен має право на правову допомогу У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав; в) покладає на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суддю і суд обов'язок до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного роз'яс-нити їм право мати захисника та інші права, а також надати їм можливість захищатися встановленими законом засобами від підозри чи обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав. (Це можна назвати посадовим, або офіційним, захистом.)[13, ст.13-15]

Принцип презумпції невинуватості означає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвину-вальним вироком суду. Юридичний зміст цього принципу складають такі пра-вила: 1) ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину або меншу винність, а також наявність обставин, які виклю-чають кримінальну відповідальність особи; 2) обов'язок доказування винності обвинуваченого (маються на увазі також підозрюваний і підсудний) покладено на слідчого, прокурора, а в справах приватного обвинувачення — на потерпілого або його представника; 3) заборонено пере-кладати обов'язок доказування на обвинуваченого, дома-гатися його показань шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів; 4) обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом а також на припущеннях; 5) усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; 6) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину в юридичному відношенні означає його невинність і тягне за собою за-криття кримінальної справи на попередньому слідстві і постановлення виправдального вироку —в стадії судового розгляду; 7) факт притяг-нення особи до участі в справі як підозрюваної, обвинува-ченої, підсудної, обрання щодо неї запобіжного заходу не повинні розцінюватися як доказ її винності, як покарання винного; 8) до остаточного вирішення кримінальної спра-ви та офіційного визнання особи винною у вчиненні злочину з нею не можна поводитись як з винною, а також публічно, в засобах масової інформації та будь-яких офі-ційних документах твердити, що дана особа є злочинцем.

У разі скасування вироку суду як неправосудного дер-жава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням. [1, ст. 62]

Принцип свободи від самовикриття, викриття членів сім’ї чи близьких родичів міститься в Конституції України, яка проголошує, що особа не несе відповідаль-ності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визна-чається законом. Право відмовитись давати такі показан-ня або пояснення повинно бути роз'яснено свідкові