Принцип здійснення правосуддя виключно судами перед-бачено ч. 1 ст. 124 Конституції України. В ній також зазначено, що делегування функцій судів, привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Не допускається також створення надзви-чайних та особливих судів. [1, ст. 125]

Принцип участі народу в здійсненні правосуддя. Консти-туція України передбачає, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів присяжних і що правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках на-родні засідателі і присяжні.

Принцип незалежності і недоторканності суддів, їх під-корення лише закону закріплений в Конституції України, які містять і основні гарантії його реалізації. Незалежність і недоторканність суддів га-рантується Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку су-дом. Судді обираються на посаду Верхов-ною Радою України безстроково, але перше призначення на посаду професійного судці строком на 5 років здійс-нюється Президентом України. На посаду суддя рекомендується кваліфікаційною комісією суддів, а подання про призначення судді на посаду або про звіль-нення з посади вноситься Вищою радою юстиції. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати ін-шу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: 1) закінчення строку, на який його призначено; 2) досягне Ішя 65 років; 3) не-можливості виконувати свої повноваження за станом здо-ров'я; 4) порушення вимог щодо несумісності; 5) пору-шення присяги; 6) набрання законної сили обвинуваль-ним вироком щодо нього; 7) припинення його громадян-ства; 8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; 9) подання заяви про відставку або про звіль-нення з посади за власним бажанням. За неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності [2, ст. 129].

Принцип змагальності судового розгляду полягає в тому, що в судовому засіданні ведуть між собою процесуальний спір дві сторони: сторона обвинувачення і сторона захисту. Кожна з них обстоює тими засобами, які дозволяє кримінально-процесуальний закон, свою правову пози-цію, права та законні інтереси, допомагаючи таким чином суду повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обста-вини справи з метою з'ясування істини і прийняття пра-вильного рішення. Юридичними передумовами реального існування і дії принципу змагальності є: 1) розмежування в суді трьох основних кримінально-процесуальних функ-цій обвинувачення, захисту і вирішення справи; 2) виконання кожної з них уповноваженими на те зако-ном відповідними органами та особами, незалежними один від одного: функції обвинувачення — прокурором (якуже зазначалося, підтримання державного обвинува-чення в суді прокурором є однією з основних консти-туційних засад судочинства), потерпілим, громадським обвинувачем і певною мірою — цивільним позивачем; функції захисту — підсудним, захисником, громадським захисником і певною мірою — цивільним відповідачем; функції вирішення справи — судом; 3) процесуальна рівноправність всіх учасників судового розгляду. При цьо-му суд не є пасивним. Він за допомогою сторін активно досліджує всі обставини справи, залучає нові докази [2,ст. 296], бо завдання суду — не просто розв'язати спір між сторонами обвинувачення і захисту, а з'ясувати істину, правильно й справедливо вирішити справу. Тому закон передбачає, що коли навіть такого спору між сторо-нами немає, бо підсудний зізнався у вчиненні злочину або прокурор відмовився від обвинувачення, суд продовжує розгляд справи і вирішує її на загальних підставах. [2,ст. 264]

Принцип гласності судового розгляду означає, що кожний громадянин, який досяг 16 років, має право бути присутнім у залі судового засідання, в якому розглядається кримінальна справа судом першої чи другої інстанції, і що хід судового розгляду та його результати можуть висвіт-люватися в засобах масової інформації або іншим спосо-бом доводитися до населення. Це — так звана зовнішня гласність. Та коли справа слухається навіть у закритому судовому засіданні, даний принцип не виключається, ос-кільки діє так звана внутрішня гласність у вигляді присут-ності в судовому засіданні прокурора, потерпілого, під-судного, захисника та інших учасників судового розгляду, а також свідків, експерта, спеціаліста, перекладача. Крім того, вироки судів у всіх випадках проголошуються публіч-но. Їх зміст може бути доведений до відома населення і засобами масової інформації. Однак у вироках у справах, які слухаються в закритих судових засіданнях, не повинно бути відомостей, які стали підста-вою для проведення закритого судового розгляду.

Відкритий розгляд справ має не тільки позитивні, а й негативні наслідки. Тому КПК передбачає винятки з принципу гласності, якщо його цілі суперечать державним і суспільним інтересам, інтересам особи, які є важли-вішими, ніж сам принцип.

Особи віком до 16 років допускаються до залу суду тільки в тих випадках, коли вони є підсудними, потер-пілими або свідками. [2 ст. 271] Закон передбачає це обмеження для того, щоб захистити підлітків від мож-ливого несприятливого впливу на них судового процесу, оскільки вони через недостатню соціальну зрілість можуть неправильно сприйняти обставини справи й те, що від-бувається в суді.

Обов'язок суду розглянути справу в закритому судово-му засіданні закон передбачає тільки в тому випадку, коли відкритий розгляд справи суперечить інтересам державної таємниці. В інших випадках питання про необхідність розгляду всієї справи або її частини в закритому