ПЛАН

Вступ................................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1: Поняття і правовий статус юридичних осіб.......................................4

РОЗДІЛ 2: Установчі документи..............................................................................9

2.1 Статут.....................................................................................................9

2.2 Установчий договір.................................................................................15

РОЗДІЛ 3: Порядок реєстрації юридичних осіб...................................................18

3.1 Реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності.........................18

3.2 Легалізація об’єднань громадян........................................................20

3.3 Реєстрація релігійних організацій....................................................23

3.4 Реєстрація фізичних осіб - суб’єктів підприємницької

діяльності без створення юридичної особи......................................24

Висновок.........................................................................................................................26

Використані джерела.....................................................................................................27

ВСТУП

Суб'єктами цивільних правовідносин і від-повідно носіями майнових та особистих немайнових прав та обов'язків можуть бути не лише індивіди — фізичні особи, а й різні колективні утворення: підприємства та організації, господарські товариства, виробничі та споживчі кооперативи, об’єднання громадян та ін. Однак для того, щоб мати можливість вступати у ци-вільні правовідносини і бути їх суб'єктами, ці колективні утворення наділяються за наявності певних ознак статусом юридичної особи. На відміну від фізичних осіб, юридичні особи не є живими істотами і тому не мають природної волі, однак у них діє об'єднана людська воля і об'єднана людська сила в певному напрямі, зумовленому метою створення юри-дичної особи. Внаслідок цього за юридичною особою і визна-ється можливість бути суб'єктом права.

Слід зазначити, що юридична особа є самостійним суб'єктом правовідносин і існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і хоч це колективне утворення і визнається суб'єктом правовідносин, однак як юридична особа воно може бути носієм лише таких прав та обов'язків, які не пов'язані з природними властивостями людей.

Інститут юридичної особи в цивільному законодавстві зу-мовлений становленням товарно-грошових відносин у рин-ковій економіці, суспільним розподілом праці, необхідністю включення до цивільного обороту майна держави, кооперативів, громадських та інших організацій. З метою найбільш ефективного і раціонального використання державного май-на воно, за загальним правилом, розподіляється і закріплю-ється за окремими державними підприємствами, установами та організаціями.

Наділення підприємств та об'єднань май-ном, надання їм господарської самостійності є неодмінною передумовою здійснення господарського розрахунку, вчинен-ня правових актів з реалізації продукції, розпорядження гро-шовими коштами, тобто виступу в обороті як самостійного суб'єкта цивільних прав та обов'язків.

Мета курсової роботи – розкрити шляхом аналізу основних нормативно-правових актів, які регулюють дані питання, в тому числі і на основі нового Цивільного кодексу України, порядок створення і реєстрації юридичних осіб, а також оформлення їх основних установчих документів (статуту і установчого договору)

Актуальність теми не викликає сумніву, адже в умовах становлення і розвитку ринкової економіки в Україні розпочався широкий процес утворення підприємств різних форм власності, реструктуризація підприємств, а також їх об’єднання між собою. Більше того, швидко поширюються такі юридичні особи як політичні партії і громадські організації, профспілки і релігійні організації, тощо. Тому постає питання про законодавчо-встановлений порядок їх створення, реєстрацію, оформлення установчих документів, затвердження переліку функцій і сфери їх діяльності.

РОЗДІЛ 1: Поняття і правовий статус юридичних осіб.

Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набу-вати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'яз-ки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді або в третейському суді. ст.23 Цивільного Кодексу України.—К. 1998р.

На відміну від ЦК УРСР новий ЦК України не дає розгорнутого легального визначення юридичної особи. Стаття 80 нового ЦК лише передбачає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем і відповідачем в суді.

Водночас немає підстав вважати, що змінився принциповий підхід до визначення ознак юридичної особи, закріплених у ст.23 ЦК УРСР. До таких ознак належать:

1. Організаційна єдність. Юридична особа — це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворен-ня, певним чином організований колектив людей (організа-ція). Принципи формування цього колективу можуть бути різними: укладення трудових договорів (контрактів) робітни-ками і службовцями з адміністрацією державного підприємства, добровільне об'єднання громадян на основі членства в кооперативі тощо. Але кожна організація характеризується наявністю певної системи істотних соціальних взаємозв'язків її членів, внутрішньою структурною і функціональною дифе-ренціацією.

2. Наявність відокремленого майна. Кожна юридична особа має своє майно, відокремлене, по-перше, від майна членів трудового колективу даної організації; по-друге, від майна держави чи автономного утворення, територіальної громади; по-третє, від майна інших організацій, у тому числі вище-стоящих органів.

3. Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юри-дична особа має своє найменування (ім'я). Від свого імені во-на набуває майнових та особистих немайнових прав і несе обов'язки, вступаючи в різні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Інші особи можуть діяти від імені юридичної особи тільки за її згодою (наприк-лад, на основі довіреності).

4. Здатність нести самостійну майнову відповідальність. Здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки зумовлює і самостійну майнову відповідальність юридичної особи за своїми зобов'я-заннями. У разі невиконан-ня або неналежного виконання зобов'язання боржником він повинен відшкодувати кредиторові завдані збитки22 ст. 203 Там же..

Формою цивільно-правової відповідальності юридичних осіб є також неустой-ка — визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'я-зання, зокрема у разі прострочення виконання (ч. 1 ст. 551 ЦК України).

Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй (закріпле-ним за нею) майном, на яке за ст. 7 Закону України "Про власність", ст. 96 ЦК України та іншими актами законодавства може бути звернено стягнення. Учас-ник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновни-ка), крім